Читати книгу - "Подвійне диво для генерального, Тая Смоленська"

- Це друг Танєчки, випадково зустрілися, він теж тут відпочиває, - мама бере ініціативу у свої руки.

- Так, така раптова зустріч. Я просто не міг відмовитися від пропозиції провести з Танею трохи більше часу.

Я відчуваю, як моє серце завмирає. Його слова звучать так, ніби між нами щось більше, ніж просто робочі стосунки.

- Потрібна ще одна тарілка і виделка, - проношуся повз батьків до кухонних шафок.

Я не можу не помітити, як куточки губ Артура піднімаються, коли він дивиться на мене. Я роблю вигляд, що нічого не помічаю, і намагаюся зосередитися на сервіруванні столу. Намагаюся не думати про те, що навіщо Золотарьов ув'язався за мною. Сподіваюся, він не збирається зробити нічого поганого.