Читати книгу - "Американська трагедія"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Орін Шорт, від якого він дізнався про лікаря Глека. От маєш! Він, мабуть, розкаже про це… безсумнівно, розкаже. Як це люди все пам'ятають! Йому ніколи і на думку не спадало, що так буде.
А от, трохи ближче від третього вікна звідси, але далі, ніж ця жахлива сім’я Олденів, — величезний бородатий чоловік, схожий на квакера колишніх часів, що став бандитом; його звуть Хейт. Клайд бачив його в Бухті Третьої милі і потім у той день, коли його проти волі возили на Біг-Бітерн. Так, це слідчий. А поруч — хазяїн біг-бітернської гостиниці, який змусив тоді Клайда записатися в книзі приїжджих. І потім човняр, в якого Клайд найняв човен. І ще високий, худий провідник, який віз їх з Робертою з станції Ган-Лодж на озеро Біг-Бітерн, — смуглявий, жилуватий, грубий хлопець; тепер він втупився в Клайда своїми маленькими, глибоко посадженими, звіриними очима. Він, напевно, розкаже всі подробиці їх поїздки до озера. Чи згадає він нервозність Клайда в той день і його безглузді вихватки так само ясно, як пам’ятає зараз Клайд? І якщо згадає, то як це вплине на версію про моральний перелом, який він пережив? Чи не поговорити про це ще раз з Джеф-соном?
Але цей Мейсон! Який він упертий! Який енергійний! Як він повинен був працювати, щоб зібрати сюди всіх оцих людей — усіх, хто може свідчити проти Клайда! І от зараз, коли Клайд глянув на нього, він заявляє (напевно, вже в десятий раз, але без особливих результатів, бо лава присяжних і досі порожня):
— Прийнятний для народу!
І незмінно при цих словах Джефсон злегка повертався в бік Белнепа і, не дивлячись на нього, казав:
— Не підходить нам, Елвін. Сухий і неподатливий.
Тоді Белнеп лагідно і ввічливо давав відвід присяжному і майже завжди успішно.
Потім, нарешті,— яке полегшення! — клерк гучно, пронизливим старечим голосом оголосив перерву до другої години дня. І Джефсон, усміхаючись, сказав:
— Ну от, Клайд, це перший раунд. Не так уже складно і не так страшно, правда? А тепер підіть і як слід пообідайте, гаразд? Після перерви все йтиме так само довго і нудно.
Тим часом Краут, Сіссел і решта конвоїрів підійшли ближче і оточили Клайда. І знову — юрба, тиснява, вигуки: «Ось він! Ось він іде! От, от!» Висока товста жінка пробралась майже впритул до нього і просто в обличчя йому крикнула: «Дайте мені подивитись на нього! Я хочу добре розглядіти вас, юначе! У мене теж є дві дочки».
Але ніхто з його знайомих із Лікурга і з Дванадцятого озера, яких він помітив серед публіки, не підійшов до нього. І, звичайно, ніде не було видно Сондри. Белнеп і Джефсон не раз запевняли його, що вона не з'явиться на суді. Навіть її ім'я не згадуватиметься, якщо буде можливо. І Гріфітси, і Фінчлі проти цього.
РОЗДІЛ XX
Аж п'ять днів змарнували Мейсон і Белнеп на добір присяжних. Але, нарешті, дванадцять чоловік, які повинні були судити Клайда, склали присягу і зайняли свої місця. Все це були люди старі й сиві, засмаглі і зморшкуваті — фермери, сільські крамарі, і серед них — агент по продажу автомобілів Форда, власник гостиниці на озері Діксон, продавець з мануфактурного магазина Гамбургера у Бріджбурзі і роз’їзний страховий агент, який постійно проживає в Нардей, на північ від озера Грасс. І всі, за винятком лише одного, одружені. І всі, за винятком лише одного, люди якщо і не занадто моральні, то принаймні релігійні, і всі — вже заздалегідь переконані в провині Клайда. Однак майже всі вони вважали себе людьми чесними та об'єктивними, і всі дуже хотіли засідати як присяжні на такому хвилюючому процесі, а тому були впевнені, що зуміють справедливо і безсторонньо поставитись до фактів, які будуть запропоновані їхній увазі.
Отже, всі вони склали присягу.
І зразу підвівся Мейсон.
— Панове присяжні!.. — почав він.
А Клайд, так само як і Белнеп та Джефсон, дивився на них і питав себе, яке враження справить вступна промова Мейсона, бо при цих особливих обставинах не можна було б підшукати більш енергійного і наелектризованого обвинувача. Це для нього така щаслива нагода! Хіба не звернені на нього погляди всіх громадян Сполучених Штатів? Він гадав, що це так. Немовби якийсь режисер раптом вигукнув: «Світло! Знімаємо!»
— Безперечно, — почав Мейсон, — протягом минулого тижня багатьох з вас стомлювала, а часом і дивувала величезна ретельність, з якою представники оборони і обвинувачення перебирали кандидатів, з числа яких вас обрано. Було нелегко знайти дванадцять чоловік, на чий розгляд могли б бути подані всі обставини цієї надзвичайної справи, — обставини, що їх вам належить зважити з усією справедливістю та розумінням, яких вимагає закон. Щодо мене, джентльмени, то, коли я виявляв таку ретельність, мене спонукало лише одно, я думав тільки про одно: щоб восторжествувало правосуддя! Мною не керували ні злоба, ні будь-які упередження. До дев'ятого липня цього року я особисто навіть не підозрював ні про існування підсудного або його жертви, ні про злочин, в якому його нині обвинувачується. Але, джентльмени, хоч які великі були спочатку мій подив і недовір’я, коли я почув, що людина такого віку, з таким вихованням і зв’язками опинилась у становищі підсудного, обвинуваченого в такому злочині,— поступово я змушений був змінити свою думку. Мені довелося назавжди відкинути свої перші сумніви і на підставі безлічі доказів, які буквально сипались на мене, прийти до висновку, що мій обов'язок виступити від імені народу обвинувачем у цій справі.
«Але хоч би там як, перейдемо до фактів. Дві жінки фігурують у цій справі. Одна мертва. Ім'я другої (він обернувся в бік Клайда і вказав на Белнепа та Джефсона, що сиділи поруч нього) за згодою між обвинуваченням і обороною не буде тут назване, бо ми не повинні завдавати марних страждань. Справді, я можу запевнити вас, що кожним своїм словом і кожним фактом, який я тут подам, обвинувачення переслідуватиме єдину
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Американська трагедія», після закриття браузера.
