Читати книгу - "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич"

Та чи погодиться він сам так довго бути один? Чи стане зберігати їй вірність?  Можливо, впаде у відчай і припинить свої спроби повернути її?

Будь-який біль, навіть такий сильний, з часом притупляється...

Інга з силою вчепилася нігтями в ніжну шкіру долонь, щоб не дати цим думкам зламати її. 

Ні, вона продовжить жити і чекати. 

Їсти, як і раніше, не хотілося. Інга  прийняла душ. Після ароматних ванн Уаджита водопровідна вода здалася їй дуже жорсткою і  з неприємним запахом. 

Згадала, що десь завалялося  дві таблетки снодійного. А без них зараз заснути не вийде...

Вранці на роботу їхала з дивним відчуттям безнадійності. 

Немов це і не вона була зовсім, а хтось інший в її тілі.  Наснилося, що Адвіан поруч, і вона схопилася серед ночі, кричачи від щастя, а потім гірко заридала, виявивши себе у власному ліжку, мокрою від поту…

– Інго! – заволала Галка, роблячи страшні очі, – Як ти мене налякала! Та де ж ти, тебе в біса, була? А Ясновельможна знає, що ти повернулася? 

На кухні бурчала кавоварка, пахло свіжоспеченими булочками з пекарні, що знаходилася в цьому ж будинку.

– Так, знає. Я бачилася з нею вчора... Мені довелося терміново  поїхати,  були невідкладні справи... Сімейні...

– А, ну це зрозуміло. Чудово, що ти тут!  Без тебе – ніякої роботи.

Ясна річ, Галка й гадки не мала про те, що сталося насправді, тож  і   пояснювати  що-небудь  не було потреби.

– Але ти все розрулила,  чи не так? – поцікавилася вона про всяк випадок...

–  Так! Думаю, тепер усе буде гаразд.

Годинник на стіні мелодійно задзвенів.

– Іди відкрий магазин, – тихо попросила Інга, – я зараз теж підключуся. Тільки ковток кави зроблю...

– Не поспішай. Сьогодні день звичайний, – променисто посміхнулася Галка і втекла.

Почувши гомін голосів і перший пронизливий дитячий крик – відвідувачки часто приходили зранку просто з дітьми, – Інга здригнулася.