Читати книгу - "Улісс"

— То про що ж я говорив? Ах так! Дружина моя, — сповістив він, переходячи зразу in medias res[435], — буде страшенно рада зазнайомитися з вами, бо вона просто обожнює всяку музику.

І кинув косий, але приязний погляд на Стівенів профіль, викапана його мати, і зовсім не так-то вже й нагадує той звичайний тип красеня-негідника, якому вони всі, безперечно, так і чіпляються на шию, ні, либонь, не таким цей уродився.

І все-таки, якщо припустити, що він успадкував батьків дар, у чому Блум був майже переконаний, то це відкривало в Блумовій свідомості нові обрії, на кшталт Ірландських Ремесел під покровительством леді Фінгалл, концерт минулого понеділка, та аристократії взагалі.

А Стівен тим часом описував витончені варіації на тему «Тут юности кінець» Янса Пітера Свелінка{877}, голландця з Амстердама, де кажуть фрау на дами. Але ще дужче подобалася йому старовинна німецька пісня Йоганнеса Єпа про супокійне море й голоси сирен, ніжних чоловіковбивць, що трохи налякало Блума:

Von der Sirenen Listigkeit

Tun die Poeten dichten [436]

Ці початкові такти він проспівав і переклав extempore[437]. Блум кивнув головою і сказав, що він чудово все зрозумів і просить його продовжувати, що той і вчинив.

Такий феноменальний тенор, найрідкісніший дар, що його Блум оцінив із першої ж уловленої ноти, легко міг би, якби тільки його поставив належно котрий-небудь фахівець вокалу, наприклад, Барраклоу, та якби ще він умів читати ноти, диктувати свої ціни, тоді як баритони йшли на десять і пенні, і в недалекому майбутньому забезпечити своєму власникові entrée[438] до всіх світських салонів найфешенебельніших кварталів, до магнатів великого бізнесу й титулованих осіб а там би він з його університетським дипломом бакалавра мистецтв (теж своєрідна добряча реклама) та манерами щирого джентльмена (що вельми підсилює сприятливе враження) неодмінно сягнув успіху, мавши розумну голову на плечах яка тут також не зайва і все інше що тільки треба, от тільки вбрати б його як слід, аби якнайкраще втертися до них у довіру, позаяк він сам, бувши юним новачком у світських тонкощах стосовно вбрання, певне, ще не тямить, наскільки подібні дрібниці можуть нашкодити. Фактично справа кількох місяців, і Блумові вже виразно бачилось, як той бере участь у їхніх музично-артистичних вечорах та прийомах, особливо в пору різдвяних свят, викликаючи легкий переполох у дамському голубнику й тішачись підвищеною увагою шукачок нових відчуттів, такі випадки, він переконався, зовсім не були рідкістю — та й сам він свого часу, тільки не роздзвонюватимем про це, мав, коли б тільки забажав, цілковиту можливість легко… До того ж звісно слід іще врахувати й грошову винагороду (а не начхати на неї) бо то ж був би істотний доважок до його викладацького бюджету. Це не означає (в дужках зазначив Блум), нібито заради лакомства нікчемного той неодмінно має заручитися з ліричною сценою надовго як із життєвою кар’єрою. Але то був би крок у правильному напрямі, тут годі щось заперечити, і це ані з грошового, ані з духовного погляду не могло принизити його гідність, адже часто виходить украй доречно, якщо в найкритичніший момент, коли й будь-яка абищиця теж допомога, тобі раптом вручають чек. А ще ж, хоча останнім часом смаки дуже зіпсувалися, ось така оригінальна музика, далека від звичайної рутини, мусить дуже швидко увійти в моду, позаяк це стане великою новинкою для дублінського музичного світу після всього набридлого потоку легкостравних соло для тенора який виливають на сердешну публіку Айвен Сент-Остелл і Хілтон Сент-Джаст із їхньою genus omne[439]. Авжеж, без тіні сумніву, він зміг би, всі козирі у нього в руках, і є щонайсприятливіша можливість зробити собі ім’я — сягнути найвищої оцінки в очах міста, висот, з яких він міг би диктувати тверду ціну і, заздалегідь домовившись, улаштувати парадний концерт у закладі на Кінг-стрит, аби тільки була в нього певна підтримка, якби — хоча тут, звісно, велике якби — хтось підштовхував його нагору, так би мовити, й допомагав обходити всілякі неминучі перешкоди, на яких так часто спотикаються молоді таланти, коли в них голова йде обертом від першого успіху. Причому це навіть ані на йоту не відволікатиме його від решти, якщо він сам собі господар, бо ж матиме масу часу для занять літературою у вільні хвилини коли душа забажає це ж не суперечить співацькій кар’єрі й ніскільки їй не зашкодить бо то його клопіт і більш нікого не стосується. Фактично йому все просто саме йшло до рук, і власне з ось цієї причини той, інший, наділений незвичайно гострим нюхом на всяку поживу, взагалі надумався мати з ним справу.

І саме тієї миті кінь… і перегодом, при слушній нагоді, він (Блум себто) намірився, анітрохи не втручаючись у того особисті справи за принципом дурне діло нехитре, порадити йому урвати стосунки з таким собі багатонадійним лікарем, котрий, як завважив Блум, вельми зневажливо з ним (Стівеном) обходився й навіть, під личиною жарту, був не від того, щоб того, за його відсутності, й очорнити чи як іще це назвати, що, на скромну думку-блумку, виказувало досить негарний характер його вдачі — чи вдачу його характеру? (Даруйте цю мимовільну гру.)

А кінь, дійшовши, сказати б, межі, зупинився і, високо, гордою дугою задерши хвоста, зронив на дорогу, яку незабаром доведеться щіткам мести й шкребти, три димучі кавалки яко законний внесок кавалерії. Непоквапно і троєкратно, раз за разом, випорожнився він із обвислого свого заду. А кучер, сповнений гуманізму, терпляче вичікував на своїй косатій низькопосадковій колісниці{878}, поки той (чи