Читати книгу - "Академія Буцеол. Стихійниця, Птаха"

Я прокинулася о першій годині дня, побачила, що всі також уже не сплять. Усі готують обід. 

- Нарешті Ліля прокинулася, - почула я голос Мілани. 

Я підвелася, пішла у сіни й там переодягалася, потім повернулася у будинок.

- Міло, а де твоя тітка? Уляно, а де твої батьки?  - запитала я.

- Їх правоохоронці повезли у безпечне місце, а нас навіть вони не знайшли, - відповіла Уляна. 

- Я зав'язалася із тіткою, вона разом з твоїми батьками у горах, там впливач не працює, - відповіла тітка Олександра. 

- Нам потрібно відпочити дуже добре, адже уночі ми їдемо у гори, післязавтра ми будемо разом з тіткою Мілани та батьками Уляни, - відповів дядько Зорян. 

Я допомогла приготувати обід, ми поїли, далі відпочивали, а уночі знову вирушили в дорогу, дядько Зорян за кермом. 

Зі мною знову намагається зв'язатися Віолета, але я їй не відповідаю.

Усі, крім дядька сплять, раптом я прокинулася і побачила, що за нами їде інший транспорт, дядько намагається утекти, раптом він зупинився, я шокована, потім прокинулися всі інші й накинулися на мене, на них діє впливач. Я утекла, добре, що поруч ліс і я змогла заховатися. Мені буде важко тікати вдень, бо мене видно, тому я намагаюся відбігти якнайдалі від дороги, поки нічого не видно. Раптом мене хтось схопив за руку і я почула голос Олеся Вікторовича. 

- Швидко ходімо зі мною, на мене впливач не діє, тому ти в безпеці. 

Ми не пішли, а полетіли, я дивуюся як таке може бути. Через годину ми опинилися у якомусь будинку, тут мої речі. Директор академії сказав, що я можу відпочивати і мене ніхто не знайде. Я лягла на ліжко, яке стоїть посеред кімнати і заснула.