Читати книгу - "Заборонені почуття , Rexana Keys"

Я прокинулася зранку під теплим сонячним промінням, що пробивалося крізь штори. Потягнувшись, я зітхнула і вирішила, що сьогодні буде особливий день. Спустившись у вітальню, я відчула аромат свіжозвареної кави та хліба.            

Сіла за стіл, почала снідати і помітила, що мама з Девідом розмовляли про щось, що викликало в них усмішки.                                                                        

— Ніко, у нас є для тебе приємна новина! — раптом сказала мама, звертаючись до мене.                          

Я підняла голову, зацікавлено запитала:

— Яка новина?                                                                    

Девід усміхнувся, і мама продовжила:                         

— Наступного тижня ти можеш йти на навчання в коледж! Ми все вже вирішили.                                      

Серце у мене забилося швидше. Я не могла повірити своїм вухам.                                                     

— Справді? Це чудово! — вигукнула я, відчуваючи хвилювання.                                                                      

— Але сьогодні ще потрібно заїхати і заповнити деякі папери, — додав Девід.                                         

— Добре, я згодна! — відповіла я, відчуваючи, як радості вистачить на всіх.                                               

Я обійняла маму, потім Девіда, і в нас усіх на обличчях з'явилися усмішки.                                         

Після сніданку ми швидко зібралися і вирушили до коледжу. Я не могла стримати емоцій і гомоніла про предмети, які хотіла б вивчати, про мрії та плани на майбутнє.                                              

— Пам’ятай, коледж — це не лише навчання, — сказав Девід. — Тут ти знайдеш нових друзів і отримаєш багато вражень.                                             

Я кивнула, уявляючи, як знайду нових друзів та нові можливості.                                                                

Після того, як заповнили всі папери, ми поверталися додому. Девід раптом запропонував:

— Як щодо кіно?                                                                 

Мої очі загорілися:                                                              

— Так! Я давно хотіла подивитися новий фільм!

Ми заїхали до кінотеатру, і я вже не могла дочекатися, коли сядемо у зручні крісла. Відчуття щастя переповнювало мене. Сьогоднішній день обіцяв стати незабутнім.                                                 

Коли ми дісталися до кінотеатру, я відчула, як серце почало битися швидше. Усі ці рекламні плакати та веселий гамір навколо створювали неймовірну атмосферу. Ми зайшли всередину, і я одразу почала розглядати афіші.                                  

— Я хочу на цей фільм! — вказала я на нову комедійну стрічку.                                                             

Мама з Девідом кивнули, і ми придбали квитки. Коли ми сіли в зручні крісла, я відчула, як хвилювання наростає. На великому екрані почалися реклами, а потім, нарешті, з'явилася назва фільму.                                                                      

Фільм був неймовірним.Я  й не помітила, як пролетіло півтори години. Всі емоції, які я переживала на екрані, відображалися у моєму серці.                                                                                      

Коли фільм закінчився, я була в захваті.

— Це було чудово! — вигукнула я, виходячи з залу.

Мама та Девід усміхалися, бачачи мою радість.

— Я рада, що тобі сподобалось, — сказала мама. — Це ж перший день початку твоїх нових пригод!

Повертаючись додому, я обдумувала все, що сталося. Відчуття радості та очікування наповнювало мене. Я не могла дочекатися, коли розпочну навчання, познайомлюся з новими людьми та дізнаюся більше про те, що мене цікавить.                                                                               

— Завтра я почну готуватися до коледжу, — подумала я, і в моїй голові вже складалися плани: які книжки купити, які курси обрати.

Коли ми під’їхали до будинку, я відчула, як хвилювання наростає. Я першою вийшла з машини і, насолоджуючись вечірнім повітрям, направилася до дверей. Раптом, з нізвідки, на мене полилася вода .                                                       

— Чорт! — вигукнула я, вражена, коли краплі стукнули по моєму обличчю.                                         

Мама і Девід, які тільки-но вийшли з машини, почали реготати, спостерігаючи за моєю реакцією.                                                                        

— Здається, ти отримала освіження після кіно, — додала мама, сміючись.                                                  

Я теж не змогла стримати сміх. Відчуття легкості і радості охопило мене.                                                   

— Тепер я справжня студентка — мокра і щаслива! — жартувала я, і ми всі розсміялися в унісон, направляючись до будинку.                                           

Ми зайшли до будинку, і я не  відразу ж помітила, що у  вітальні був Ден, адже була позаду Девіда.

— Ви такі веселі , щось сталося?                                                                

-Так тут....,-Девід відходить і я дивлюсь на нього .  Він запитально поглянув на нас, ніби я повинна була відчитатись перед ним.                                                                                                                          

- Там кран пожежний зірвало і Ніка ....,-він  почав реготати , я готова була його просто тут прибити.                    

-Ти... Ти з мене смієшся?- з нервами запитала , та що він взагалі собі думає, невже це смішно.                                                        

-Ем.. ні.                           

-Я піду переодягнуть.-я швидко попрямувала до себе.   У моїй голові спалахнули думки з невдоволенням. "Чому він завжди має таку дивну звичку дратувати?" — подумала я. Замість того щоб відповісти на його сарказм, я просто зітхнула і вирушила в свою кімнату.