Читати книгу - "Заборонені почуття , Rexana Keys"

Закривши двері, я переодягнулася у комфортні спортивні речі. Відчуття легкості з'явилося, але настрій все ще був трішки зіпсований. Я вирішила полежати на ліжку, аби заспокоїтися.

Взяла телефон до рук, прокручуючи стрічку новин і міркуючи про те, як швидко все змінюється. У цей момент на екрані з’явилося повідомлення від тата.

"Привіт, Ніко! Як день?                                                     

Посмішка з'явилася на моєму обличчі. Всі ці емоції — від радості до роздратування — злилися в один момент. Я вирішила відповісти, поділившись своїми враженнями про день, і відчула, що, незважаючи на всі труднощі, я готова до нових Пролежавши так декілька годин я спустилася на вечерю, але їжа зовсім не смакувала. Мама і Девід поїхали в ресторан на ділову зустріч, тож я залишилася вдома сама. Весь день був наповнений емоціями, і зараз мені просто не хотілося нічого їсти.                                    

Якраз тоді, коли я почала думати про те, щоб просто піти в свою кімнату, на сходах почувся шум. Спустився Ден.                                                        

— Куди ти йдеш? — спитала я, намагаючись звучати нейтрально.                                                         

— На вечірку, — відповів він, поправляючи свою футболку.                                                                            

— Можна я піду з тобою? — запитала я, сподіваючись, що він не відмовить.                            

— Ні, не можеш, — відразу ж відповів він, зупинившись на сходах. — Це не для тебе.                

Я відчула, як емоції починають закипати.                  

— Чому ні? Я можу бути веселою і  ще...                   

Він подивився на мене з іронічною усмішкою.

— Серйозно? Ти справді думаєш, що це спрацює?

Я намагалася його переконати, і, зрештою, він, здається, здався.                                                            

— Добре , але лише якщо ти обіцяєш не заважати, — сказав він.                                                                     

На емоціях я обняла його, відчуваючи, як радість заповнює мене.                                                                  

— Дякую! Чекай тут, я швидко зберуся! — вигукнула я і побігла в кімнату, згортаючи всі свої думки в одну справу: потрібно якнайшвидше підготуватися .                                                               

Я швидко відкрила шафу, шукаючи ідеальне вбрання. Мій погляд зупинився на чорному обтягуючому платті з вирізом на спині. Воно виглядало елегантно і сексуально водночас, і я знала, що в ньому почуватимусь впевнено.

Одягнувши плаття, я перевірила, як воно сидить. Воно облягало мою фігуру, підкреслюючи всі переваги. Я зраділа, побачивши своє відображення в дзеркалі.                                             

Розпустивши волосся, я дозволила йому вільно падати на плечі. Це додало мені легкості та грайливості. Потім я вирішила зробити легкий макіяж: трохи туші на вії, легкий рум’янець і нюдову помаду. Все виглядало натурально, але водночас підкреслювало мою красу.

Коли я закінчила, ще раз поглянула в дзеркало і посміхнулася.                                                                     

Спустившись з кімнати я пройшла до вітальні. Ден сидів на дивані, зосереджено щось розглядаючи  в  телефоні.                                            

— Я готова, — сказала я, з усмішкою, — можемо їхати.                                                                                    

Він підняв голову і глянув на мене. У його очах я помітила  цікавість, і це додало мені впевненості.

— Ого, ти виглядаєш класно! — промовив він, піднімаючись з місця.                                                     

Ми вийшли з будинку, і він відчинив мені дверцята машини. Я сіла, а він швидко закрив двері і сів за кермо. Ми вирушили в дорогу, і я відчула, як серце б'ється швидше.                           

По дорозі було тихо, поки я не вирішила порушити мовчанку.                                                                             

— Сподіваюсь я не пошкудую що поїхала на цю вечірку? — спитала я, жартуючи.                               

— Звісно! — відповів Ден, з усмішкою. — Це місце, де завжди круто.                                                            

— Якщо так то гаразд, — продовжила я, сміючись. — Знаєш, я подумала що якщо  мені дійсно сподобається то я можу не повернутися!

— Не вийде — віджартував він. — Їдеш ти зі мною  тому і повернешся теж разом зі мною .

— Добре, добре не заводься. Я зрозуміла бос, — пожартувала я, сміючись у відповідь.

Після довгої поїздки, нарешті, ми приїхали за місто. На горизонті з’явився великий будинок, освітлений м’яким світлом. Він виглядав велично, з просторою терасою і великим садом.

З будівлі доносилася гучна музика, а на вулиці стояло чимало людей. Я відчула, як енергія вечора почала заповнювати мене.

— Ось ми на місці! — з гордістю сказав Ден, паркуючи машину.                                                             

Я вийшла з автомобіля і поглянула навколо. Вечір обіцяв бути цікавим, і я була готова насолоджуватися кожною миттю!