Читати книгу - "Заборонені почуття , Rexana Keys"

Вечірка почалася з неймовірного розмаху.   Всередині будинку лунала енергійна музика, люди танцювали і сміялися, а я відчувала, як емоції наростають. Я потрапила в атмосферу веселощів, але незабаром помітила, що Дена немає поруч.

Я пробиралася крізь натовп, намагаючись знайти хоч якусь компанію. І саме тоді його помітила — красивого хлопця з темним волоссям і привабливою усмішкою. Ми почали розмовляти, і він здався мені таким легким у спілкуванні.

Але вже через деякий час, враження від вечірки почало зникати. Люди навколо мене танцювали, а я відчула, що атмосфера стала важкою. Музика вже не радувала, а в голові з’явилася легка нудота. Я вирішила вийти на свіже повітря.

В саду було тихо, і зірки мерехтіли на небі, наче мільйони маленьких вогників. Я сіла на лавці, насолоджуючись прохолодою вечора. У цей момент до мене підійшов Даніель той хлопець, з яким я познайомилася раніше.                                 

— Привіт! — сказав він, простягаючи мені коктейль. — Це тобі, щоб підняти настрій.               

Я взяла напій, дякуючи йому. Його усмішка була теплою, і я відчула, як серце трохи заспокоюється.                                                                 

— Я не знаю, чому, але вечірка не зовсім моя атмосфера, — зізналася я, спостерігаючи за зірками.                                                                                

— Мабуть, це тому, що тут занадто багато людей, — відповів він. — Інколи варто просто відпочити від усієї цієї метушні.                                                    

Ми сиділи на лавці, обмінюючись думками. Я почала відчувати легке запаморочення. Зірки перед очима почали плисти, а слова хлопця ставали дедалі далекими. Я зосередилася на його усмішці, яка здавалася такою близькою, але водночас й недосяжною.                                             

—  З тобою все добре? — запитав він, помітивши, що я виглядаю не дуже.                                               

— Так, просто... багато вражень, — відповіла я, намагаючись зібратися.                                                  

Але в той момент усі звуки почали зливатися в один — музика, голоси, сміх. Я закрила очі на мить, сподіваючись, що це допоможе мені зрозуміти, що відбувається.                                        

Ми сиділи на лавці, і я все ще тримала в руках коктейль, спостерігаючи за зірками. Даніель вискалившись , усміхався і говорив про щось незначне, але раптом я відчула, як у моєму серці зароджується тривога.                                                   

— Ти впевнена що з тобою точно все гаразд? — запитав він знову, але тепер його голос звучав з іронією.                                                                             

Я намагалася посміхатися, але відчуття небезпеки почало накочуватися. "Чому я залишилася з ним одна? Де взагалі Ден подівся? Чорт навіщо я взагалі сюди їхала" — думала я. Даніель здавався таким привабливим, але щось у його погляді викликало у мене страх.                                                

— Знаєш, — сказала я, намагаючись зберегти спокій, — мені справді  погано . Можеш мені допомогти?                                                                        

Але його усмішка здавалася занадто холодною, і я почала розуміти, що, можливо, він не зовсім той, ким здається. "А раптом він має якісь інші наміри?" — промайнуло в голові. Я відчула, як серце б’ється швидше. Я була сама, і мені не було кого покликати на допомогу.                                         

— Тобі не слід бути такою серйозною, — сказав він, нахиляючись ближче. Його голос звучав якось незвично.

Я раптом зрозуміла, що повинна тікати. Ця вечірка, що спочатку здавалася веселою, почала перетворюватися на щось страшне.                       

— Вибач, мені потрібно повернутися всередину, — сказала я, намагаючись встати з лавки, але не змогла. Ноги підкорилися і я впала на лавку.

Підсівше ближче Даніель поклав руку на моє плече. Його дотик був холодним, і я відчула, як мене охоплює паніка.                                                     

— Не поспішай, вечір ще тільки починається, — промовив він, і в його голосі я почула щось загрозливе.                                                                    

Я почала відчувати, що опинилася в пастці. Тепер мені було ясно: я одна, і ніхто не знає, де я. Серце завмерло від страху, і я зрозуміла, що потрібно діяти швидко.                                                                      

З кожною хвилиною мені ставало все гірше. Я відчувала, як навколо все пливе, і вже не могла зосередитися на тому, що відбувається. Страх та тривога накривали мене, коли  рука Даніель почала підніматися вгору по моїй нозі.

— Все буде добре, тобі сподобається — промовив він, і в його голосі я почула впевненість.                  

 В голові все плило, я не могла й вимовити слова. Раптом він обхопив мене руками і повів в будинок.  В голові сильно  паморочилося , я намагалася хоч когось розглянути ,але перед очима все плило.Коли ми увійшли в кімнату, він штовхнув мене в ліжко і почав повільно наближатися.                                                   

Думки в голові плуталися, і я знала, що мені потрібно бути обережною. я спробувала крикнути , але нічого не виходило.                                                 

— Я не хочу, — тихо промовила я, в надії що він відступить.                                                                       

Він став на хвилину поруч, уважно спостерігаючи за мною. Я відчула, як страх починає наростати, не залишаючи місце для довіри.                               

— А я хочу. З першої секунди як побачив тебе.

-Ден...