Читати книгу - "Поруч у темряві , Кері Ло"

Через кілька хвилин двері кабінету відчинилися і увійшов Матвій Олександрович. Його обличчя було незворушним, як завжди, але у погляді читалася злість. Він підійшов ближче, обережно вивчаючи моє обличчя.

— Ви як? — запитав він, і в його голосі вперше пролунав м’який, майже теплий відтінок.

— Уже краще, дякую, — відповіла я, злегка кивнувши.

Він кілька секунд мовчав, а потім, ніби ухваливши якесь рішення, спокійно сказав:

— Їдьте додому, Аріно. Цей день видався важким, вам потрібно відпочити.

Я подивилася на нього здивовано й відразу похитала головою.

— Ні, я залишуся. Ще багато роботи, — твердо заявила я, вдома буде складніше справитися з емоціями.

Матвій нахилив голову, оцінюючи мою реакцію, але не став сперечатися.

— Гаразд. Але якщо передумаєте — скажіть.

Я кивнула, але було питання яке мене хвилювало.

— А що з підписанням договору?

Бос злегка посміхнувся, але не так, як зазвичай. Цього разу усмішка була іронічною й розслабленою.

— Це не ваша турбота, — сказав він, махнувши рукою, немов це неважливо. — Забудьте.

— Як це? — почала я, але він м’яко перебив мене:

— Усе вирішено, Аріно. Не хвилюйтеся, я розберуся.

Його тон не залишав простору для подальших запитань. Але, помітивши мою напруженість, він несподівано додав:

— Знаєте, пропоную зробити паузу. Ви ж ще не обідали?

— Ще ні, — чесно відповіла я.

— Тоді ходімо. Пообідаємо разом. Ви маєте трохи розслабитися, — запропонував він, і його голос звучав легко, навіть трохи заспокійливо.

Я хотіла заперечити, але врешті зітхнула й погодилася. Після всього, що сталося, ця ідея здалася мені не такою вже й поганою. День тільки почався, а вже видався важким. 
 

Любі, новий розділ буде завтра о 7:00

Бережіть себе та своїх близьких🤍