Читати книгу - "Це війна!, Ана-Марія Еріш"

- Слухай, я розумію, що ми довгий час майже не спілкувалися. Та все ж я дівчина, і можу дати хорошу пораду. - посміхнулася я. - Розкажеш про твою закоханість у Міру?                                                    

- Тихо. - одразу сказав Брейден, нахилившись до мене ближче. - Чи ти вирішила одразу про це повідомити всьому факультету? Як ти взагалі здогадалася? Я ж нічого не говорив ніби.               

- По-перше, це була лише думка, а ти сам її зараз підтвердив. - А ще варто лише подивитися як ти поводиш себе в присутності дівчини. От тільки не можу зрозуміти як це сталося, бо ви ж майже не перетинаєтеся.                                                                                                                            

Якусь мить він обдумував мої слова, намагаючись придумати як би то краще мені збрехати. Але я добре його знала, тому зі мною цей фокус не пройде. Здавшись, Брейден таки почав свою розповідь.   

- Тільки Тейлор, пообіцяй, що не будеш сміятися з мене. - я ж лише кивнула. - Загалом, в минулому семестрі був відкритий факультатив програмування. Наш директор вирішив всебічно розвивати своїх студентів. А ти знаєш, що я просто обожнюю це. І на першому ж занятті я зустрів її. Виявляється, Міра просто обожнює комп'ютери, і навіть мріяла вступити на програміста. Але її батьки наполягали на тому, аби вона пішла їх шлях та подалася в медіабізнес. - в нього з'явилася посмішка. - Ми почали роботу над одним проектом разом, що розтягнувся на цілий семестр. І вона була такою хорошою, зовсім не схожа на ту Міру, яку ми щодня бачимо в коледжі. - Брейден похитав головою. - Я закохався в неї. І вважав, що це взаємно. Але вона все бігала за тим Раяном. Тепер же, нарешті, здається в мене з'явився шанс. Та з цією війною між факультетами... Я тепер не знаю, чи варто навіть щось пробувати.  

- Послухай, - я поклала руку йому на плече. - Якщо вона тобі справді подобається, то просто не зважай на цю війну. Вона вас ніяк не має стосуватися. Я знаю, що є декілька пар які цілком щасливі, не дивлячись на це протистояння. Та і я бачила, як і вона на тебе дивиться. Вам варто поговорити.    

- Ти справді так думаєш? - невпевнено посміхнувся Брейден.                                                       

- Звичайно. Думаю, сьогодні можеш це зробити на обіді. - він хотів щось сказати, та я його перервала. - Не можна відкладати. Так що вперед, і будь щасливий. І пам'ятай, швидка допомога , на ім'я Тейлор завжди поряд.                                                                                                                            

Сподіваюся, що він і справді наважиться зробити це. Бо інакше я його добряче стукну. Адже Брейден і справді заслуговує на те, аби бути щасливим. Хоча, з іншого боку, мені не подобається, що це студентка акторського факультету. Та наше серце не обирає в кого закохатися. Якби я могла, то нічого б не відчувала до Джеймса, який останнім часом поводить себе так жахливо. Але, на жаль, це не можливо...