Читати книгу - "Шпигунські ігри Армана Торенса, Лана Рей"

Стомлено опустившись в крісло, я став прокручувати в голові все, що мені було відомо про це завдання і останні події.

Я розглядав все під різними кутами і аналізував. Врешті решт, я все зрозумів.

Лишалось тільки вирішити, що робити далі. Зваживши все і прорахувавши всі ризики, я прийняв рішення.

Підвівшись на ноги, я вийшов з кімнати і попрямував в покої головного лиходія.

Біля його дверей мене зупинили вартові. При бажанні, я легко міг з ними розібратись, але не став, бо знав, що мене точно приймуть.

Так і сталось. Одне слово господаря і вартові розступились, пропускаючи мене в розкішні покої.

- А  ти виявився розумнішим, ніж я думав. Я вже збирався посилати по тебе своїх людей, щоб запросити на вечерю.

- Ти теж виявивя значно розумнішим, хитрішим і підлішим, ніж я думав, Річарде... - Промовив я, посміхаючись.

- Стільки компліментів, що я аж розгубився...

- Це далеко не все, що я думаю про такого покидька, як ти. Від самого початку ти вирішив використати нас, щоб досягти власної мети і зняти із себе всі підозри. Я неодноразово ризикував своїм життям, намагаючись врятувати і захистити тебе, а виявилося, що ти лише грався зі мною, підлаштовуючи всі ті замахи.

- Відчайдушні часи вимагають відчайдушних заходів, Армане, - зухвало промовив Річард.

- Навіщо ти викрав Тіну? - Запитав я, уважно стежачи, за наслідним принцем.

- Схоже, що ти ще не знаєш, що всі троє твоїх напарників знаходяться в моїх руках.

- Щось таке я і підозрював... То навіщо ти викрав Тіну, Алекса і Зейна?

- А це дуже правильне запитання, Торенсе. Якщо ти хочеш побачити своїх друзів живими, то маєш зробити дещо для мене.

Я чудово розумів, що Річард не планував нікого з нас залишати живим, але мені потрібно було потягти час.

- І що ж я маю зробити?

- Дивно, що ти досі не здогадався. Схоже я переоцінив твої розумові здібності, Армане.

- На тебе працює багато вправних найманців, серед яких є навіть професійні вбивці... Враховуючи це, мені цікаво, навіщо я тобі знадобився.

- Мої люди, і справді, вправні, але до тебе їм далеко... Я хочу, щоб цієї ночі ти вбив мого батька і третього принца, Рома. З твоїми здібностями, ти легко зможеш це зробити, видавши все за якусь загадкову хворобу. Так що й комар носа не підточить.

- То он воно що... Якщо ти такої високої думки про мене і мої здібності, то чому почуваєшся так самовпевнено? Що завадить мені вбити тебе і твоїх людей тут і зараз замість того, щоб виконувати твої накази?

- Якщо у отруйної змії вирвати зуби, то вона більше не становитиме загрози... У кожного навіть найталановитішого мага є своє слабке місце. Є воно і у тебе. Твоя слабкість - це твоя отрута. Коли ти її використовуєш, то не завжди можеш захисти своїх напарників. Часто вони теж попадають під її дію. На такий випадок у них має бути спеціальний антидот...

- То от що ти шукав в нашій з Тіною кімнаті?

- Саме так... І мені дуже пощастило. Я знайшов те, що хотів. Тепер твоя отрута мені більше не страшна. Ось слабке місце дивовижної магічної лози. А без неї ти вразливий і мало на що здатний. Я прийняв антидот сам і роздав його своїм людям, тому ти нічого не зможеш нам заподіяти.

- А ти ще той розумник, Річарде... Все так добре розрахував...

- Так, я з дитинства був дуже здібним. Ти програв, Армане Торенсе. Тому підкорись і виконай  мій наказ, якщо хочеш побачити своїх напарників живими, - посміхаючись, промовив Річард.