Читати книгу - "Стів Джобс"

Хоч би якою була правда, Возняк пізніше наполягав, що вона не варта того, щоби про неї так багато говорити. Стів Джобс — особистість складна, й здатність маніпулювати є темною стороною його характеру, яка, однак, допомогла йому добитися успіху. Маніпулювання не було притаманним Стівену Возняку, але, як він і сам визнає, він ніколи не зумів би зробити компанію Apple настільки успішною.

— Ця історія — у минулому, — сказав Возняк, коли я наполягав на продовженні, — і це не те, за чим я би судив про Стіва.

Досвід Atari допоміг Стівену Джобсу сформуватися як бізнесмену. Він оцінив простоту та зручність їхніх відеоігр, їх доступність для будь-якого користувача.

— Та простота закарбувалася в його уявленні про те, яким має бути виріб, — каже Рон Вейн.

Джобс також перейняв безпощадність Бушнела.

— Для Нолана не існувало «ні», — каже Алкорн. — Це було перше враження Стіва про ефективну манеру ведення бізнесу. Водночас Нолан ніколи не був брутальним, як іноді буває Стів. Але вони були однаково загонисті. Часом мене від цього аж тіпало, але — трясця! — це таки працювало. Тож Нолан певною мірою був для Джобса наставником.

Бушнел погоджувався:

— В підприємцеві має бути щось особливе, навіть не знаю, як назвати. Стів володів тим даром. Він цікавився не лише інженерією, але й аспектами підприємництва. Я вчив його, що треба показувати, наче ти щось умієш, навіть якщо це й не так. Я йому сказав: «Удавай, наче в тебе все під контролем, і люди повірять, що це саме ти — той, хто контролює».

РОЗДІЛ П'ЯТИЙ

APPLE I

Увімкнути, завантажити, закинути

Машини благодатної любові

Різноманітні культурні течії стікалися в одну в Сан-Франциско та в долині Санта-Клара наприкінці 1960-х. Технологічна революція починалася з процвітання військових підрядників, а згодом і електронних фірм, виробників мікрочипів, дизайнерів комп’ютерних ігор і комп’ютерних компаній. То була гакерська субкультура — з’являлися зломщики, аматори, кіберпанки, пірати чи просто програмісти, а ще — інженери, які не припадали пилом HP. Існували також псевдоакадемічні групи, які проводили дослідження про ефект ЛСД на організм людини. Піддослідними виявилися Даґ Енгелбарт із Центру зростання досліджень у Пало-Альто, який згодом допоміг у створенні комп’ютерної миші та зручного інтерфейсу для користувачів, і Кен Кейсі, який уживав наркотики під музично-світлові шоу гурту, називаного потім Grateful Dead. Рух гіпі зароджувався на територіях затоки Тихого океану, а невгамовні політичні активісти походили з руху за свободу слова у Берклі. Разом із тим існувало ще багато інших рухів, метою яких було знаходження самого себе: дзен та індуїзм, медитації та йога, психотерапія та інші.

Цю мішанину легкої та жорсткої сили, освіти та технології Джобс використовував у своїх ранкових медитаціях. Він також був вільним слухачем уроків у Стенфорді, ночами працював у Atari і мріяв про створення власного бізнесу.

— Щось таке там було, — згодом говорив він, згадуючи той час і місце. — Найкраща музика походила звідти — Grateful Dead, Jefferson Airplane, Джоан Баез, Дженіс Джоплін. Тоді ж з’явилася інтегральна мікросхема і «Каталог усієї Землі».

Зазвичай інженери та гіпі не розуміли один одного. Багато хто вбачав у комп’ютерах щось оруеллівське чи нав’язування сили Пентагону. У «Міфі машини» історик Льюїс Мамфорд застріг, що комп’ютери поглинають нашу свободу і руйнують «життєві цінності». Заклик на перфокартах «Не згинати, не наколювати і не спотворювати» став іронічною фразою для лівих пацифістів.

Та в середині 1970-х відбулися зрушення. «Якщо спочатку комп’ютер відмовлялися використовувати, маючи його за символ бюрократичного контролю, то потім він таки став символом особистого самовираження та свободи», — написав у своїй роботі про змішування контркультур із комп’ютерною індустрією «Що сказала соня?» Джон Маркоф. Цей етос лірично описав Річард Бротіган у своєму опусі «Всі стежили за машинами благодатної любові» в 1967 році. Кіберілюзія підтвердилася, коли Тімоті Лірі проголосив персональні комп’ютери новим ЛСД і за кілька років, переглянувши свою відому мантру, проголосив: «Увімкнути, завантажити, закинути». Музикант Боно, який із часом став другом Джобса, часто обговорював із ним, чому саме вихідці з субкультур затоки Тихого океану допомагали у створенні комп’ютерної індустрії.

— Люди, котрі винайшли двадцять перше сторіччя, — це були гіпі із Західного узбережжя СЩА, які курили марихуану та носили сандалі, як-от Стів. Вони просто бачили світ по-іншому, — пригадує музикант. — Ієрархічна система, що існувала на Східному узбережжі США, в Англії, Німеччині та Японії, не підтримувала такого інакшого мислення. Шістдесяті створили анархічний склад розуму, який чудово бачив світ, котрого досі не існувало.

Одним із тих, хто заохочував представників субкультур співпрацювати з хакерами, був Стюард Бренд. Пустотливий мрійник, котрий генерував ідеї вже дуже довго. Бренд брав участь у одному з досліджень ЛСД в Пало-Альто у ранні шістдесяті. Він приєднався до дослідження з товаришем Кеном Кейсі, щоби створити фестиваль-святкування вживання наркотиків. Він також узяв участь у виставі «Електричний тест Kool-Aid"і допомагав Даґу Енгелбарту створити аудіовідеопрезентацію нової технології «Матір усіх демо».

— Більшість представників нашого покоління зневажливо ставилися до комп’ютерів, адже вважали їх утіленням централізованого контролю, — пізніше пригадував Бренд. — Лише невелика групка, яку згодом назвали гакерами, втішалися комп’ютерам і називали їх засобами для свободи. І це, як виявилося, стало справжньою королівською доріжкою у майбутнє.

Бренд управляв магазином Whole Earth Truck Store, який починався з мандрівної вантажівки, де продавалася всяка всячина. У 1968 році він вирішив розширитися і видав «Каталог усієї Землі». На його першій обкладинці було відоме фото Землі, знятої з космосу, з підписом «Доступ до споряджень». Прихований зміст був таким: технологія може стати другом. На першій сторінці видання Бренд написав: «Персональна сила набирає обертів — сила людини зайнятися самоосвітою, знайти шляхи до натхнення, змінити оточення та поділитися цим з усіма бажаючими. Всі засоби для досягнення цих процесів описані у «Каталозі всієї Землі». А Бакмінстер Фулер пізніше написав вірш, який починався зі слів: «Я бачу Бога в інструментах і механізмах, котрі надійно працюють».

Джобс став палким прихильником «Каталогу всієї Землі». Його підкорив останній випуск, який вийшов у 1971 році, коли хлопець ще вчився в школі. Джобс узяв випуск із собою в університет, а згодом і до Яблучної комуни.

— На останній сторінці каталогу, — пригадує він, — була світлина сільської дороги, знятої рано-вранці. Такою ви побачили б її, якби любили пригоди та поїхали у подорож автостопом. Знизу стояв підпис: «Залишайся голодним. Залишайся дурним».

Бренд бачив у Джобсі втілення тієї культурологічної суміші, про яку йшлося у каталозі.

— Стів наче пов’язує контркультуру та технологію, — скаже він. — У нього є розуміння, як люди мають користуватися