Читати книгу - "Оповіді визволителя"

Проте велика дата наближалася. З нагоди великого ювілею світ все ж чимось необхідно було здивувати. Радянське керівництво вирішило «продемонструвати вищир». Це принцип перезрілого другорічника: вчитися добре я не здатний, зате будь-кому в класі здатний морду набити.

«Демонстрація вищиру» включала в себе ряд заходів:

• небувалий в історії повітряний парад в Домодєдово;

• грандіозні маневри флоту в Чорному, Середземному, Баренцевому, Північному, Норвезькому і Балтійському морях;

• колосальні за розмахом загальновійськові навчання «Дніпро»;

• військовий парад на Червоній площі 7 листопада, такий, яких ніколи раніше не було.

Міністр оборони Маршал Радянського Союзу Гречко зібрав нараду вищого командного складу Радянської Армії. Він вважав, що крім кількості військ і їхнього вишколу, було б непогано продемонструвати щось раніше небачене, приголомшуюче і надзвичайне. І вже коли в рік великого ювілею радянській людині не судилося встановити на Місяці червоний прапор з серпом і молотом, то потрібно на землі продемонструвати щось порівнянне за розмахом і задумом.

Маршал просив своїх підлеглих не пропонувати збільшити кількість танків, гармат і літаків, які беруть участь в навчаннях «Дніпро» — їх і так буде стільки, що важко уявити. Все, що є, буде зібране і продемонстроване супостату. Не слід було пропонувати показ новинок бойової техніки — про це вже подбали. Буде показане все: і БМП-1, і Т-64, і МіГ-23, і МіГ-25, крім того — експериментальні машини, не прийняті ще на озброєння.

Отже, потрібна оригінальна ідея.

Тільки ж що придумаєш, окрім кількості і якості?

5

Оригінальна ідея була знайдена. Належала вона командувачеві військами Приволзького військового округу генерал-лейтенанту Огаркову.

Перед війною Огарков закінчив Військово-інженерну академію. Війну зустрів на західному кордоні на посаді полкового інженера в складі 17-ї стрілецької дивізії 21-го стрілецького корпусу 3-ї армії Західного фронту. Пройшов всю війну з першого до останнього дня. Після війни знову закінчив ту ж Військово-інженерну академію, тільки цього разу найголовніший її факультет — оперативно-інженерний. Працював у великих штабах, звідки був направлений в Академію Генерального штабу. Після її закінчення — командир мотострілецької дивізії. Так інженер став загальновійськовим командиром. Далі — посади начальника штабу Білоруського військового округу і командувача військами Приволзького військового округу.

Огарков мислив як командир дуже високого рангу і одночасно як інженер, у якого за плечима вся війна і дві академічних інженерних освіти. Він запропонував не тільки продемонструвати міць армії, а й показати, що вся ця міць твердо стоїть на гранітній основі настільки ж потужного тилу і військової промисловості. Він, звичайно, не збирався розкривати всю систему постачання, це й не було потрібним. Щоб переконати гостей в своєму багатстві, господареві будинку всі свої скарби зовсім не обов’язково демонструвати, досить показати одну справжню картину Рембрандта.

Огарков також вирішив показати лише один елемент, проте досить переконливий. За його задумом необхідно було в рекордний термін — за одну годину, наприклад, — побудувати залізничний міст через Дніпро і пустити по ньому залізничні ешелони, завантажені бойовою технікою, і колони танків. Такий міст не тільки символізував би міць тилу, а й наочно продемонстрував би Європі, що ніякий Рейн її не врятує.

У Міністерстві оборони та в Генеральному штабі ідея Огаркова була зустрінута з захопленням. Це було саме те, що потрібно. Звичайно, в Радянській Армії не було такого мосту, і часу до початку навчань залишалося зовсім мало, тільки це нікого не бентежило — головне, бажана ідея була знайдена.

Для втілення ідеї в життя генерал-лейтенант Огарков був наділений повноваженнями майже безмежними — не меншими, ніж генеральний конструктор перед запуском першого космонавта. Це, звичайно, полегшувало виконання завдання. Під його безпосереднє керівництво були переведені всі науково-дослідні установи інженерних і залізничних військ, а також всі промислові підприємства, які виробляють армійську інженерну техніку. На цих заводах було зупинено все виробництво в очікуванні того моменту, коли надійде наказ виробляти щось небувале.

Тим часом, поки конструктори робили перші начерки та ескізи майбутнього моста, який доведеться використовувати всього один раз, в залізничних і інженерних військах почався відбір молодих, найбільш здорових і міцних офіцерів, а також найбільш фахових і досвідчених інженерів. Крім того, пройшли конкурси серед курсантів-випускників інженерних училищ Радянської Армії. Тисячі кращих офіцерів і курсантів-випускників переодягли в солдатську форму і з усіх кінців Союзу зібрали до Києва. Тут був сформований 1-й гвардійський залізничний мостобудівний полк.

Поки не було ясно, яким саме буде міст, полк тренувався — яким би міст не був, всі, хто буде його збирати, мусять працювати, як повітряні акробати під куполом цирку. Тим часом інженери продовжували розробляти технологію надшвидкісного складання залізничного мосту і його конструкцію. Було запропоновано відразу після завершення збирання пустити по мосту колієукладач і кілька ешелонів з рейками, щоб, не знижуючи темпу, прокласти відрізок залізничної магістралі на іншому березі річки, а вже після цього пустити через міст ешелони з військами і бойовою технікою. Ця ідея також була прийнята і схвалена.

Тим часом всі конструкторські бюро, що незалежно один від одного вели розробку моста, заявили, що побудувати наплавний міст навіть вантажопідйомністю 1500 тонн за такий короткий термін неможливо.

Огарков не здавався. На карту була поставлена його репутація і майбутнє. Генерал реагував швидко і точно. Перше, він звернувся в ЦК і домігся запевнення, що конструктору, якому все ж вдасться створити такий міст, буде присуджена премія, як мінімум — Державна. Друге, він зібрав усіх конструкторів на нараду і, повідомивши їм про рішення ЦК, запропонував обговорити всі деталі ще раз. На цій нараді була відкинута можливість переправити колієукладач і ешелони з рейками. Було вирішено також не переправляти колони танків одночасно з залізничними ешелонами. Крім того, всі вагони вирішили переправляти тільки порожніми, а поруч з поїздом пустити не колону танків, а колону вантажівок, також порожніх. Лишалася тільки одна проблема: як переправити локомотив, який важить більше ста тонн. Природно, виникла ідея знизити вагу локомотива наскільки це можливо.

Два локомотива, основний і дублюючий, терміново переробили. Всі, які тільки можна, сталеві деталі були замінені алюмінієвими. Тендери паровозів мали мінімальні запаси вугілля і води.

А час летів. Проект мосту закінчували вже прямо на заводі. Туди ж, на завод, прислали велику частину офіцерів залізничного полку знайомитися з конструкцією моста прямо в ході його виготовлення. Підприємства, які не працювали до того кілька місяців в очікуванні нового проекту, були