Читати книгу - "Оповіді визволителя"

Перші елементи моста надійшли тим часом в полк, і почалися тренування. Щотижня прибували все нові елементи, в ході кожної тренувальної збірки міст ставав все довшим і довшим. Теоретичні розрахунки показували, що міст має витримати порожній ешелон. Як це буде на практиці, ніхто не знав. Небезпека полягала в тому, що при сильному прогині мосту під локомотивом потяг може перекинутися і впасти в річку.

У той день, коли почалися найбільші в історії людства військові маневри під кодовою назвою «Дніпро», в полк прийшли два останніх понтони.

6

Залізничний наплавний міст через Дніпро був побудований в рекордно короткий термін і, коли на правому березі вбивали останні палі, з лівого берега на міст плавно ввійшов локомотив і повільно потягнув за собою довгий поїзд. Одночасно з ешелоном на міст в’їхала колона військових машин.

Керівники партії і уряду і численні іноземні гості, які спостерігали за будівництвом гігантського мосту, просто не очікували, що він будується для залізничного сполучення і, коли локомотив в’їхав на міст, на урядовій трибуні дружно зааплодували.

Відповідно до того, як паровоз все далі і далі віддалявся від берега, прогин моста під ним загрозливо збільшувався[10]. Від прогину моста до двох берегів річки пішли важкі повільні хвилі і, відбившись від берегів, повернулися до мосту, плавно захитавши його з боку на бік. З вікон будки паровоза висунулися машиністи. Вони заклопотано оглядалися на всі боки, щоб встигнути вчасно зіскочити з локомотива, коли той впаде в воду. Іноземні гості помітили занепокоєння машиністів і поблажливо посміхалися.

Репутацію армії зокрема і країни в цілому треба було рятувати: ризикований трюк, здатний призвести до трагедії, міг ось-ось перетворитися в комедію.

Паровоз тим часом, повільно розгойдуючись, продовжував свій нелегкий шлях.

— Чого це вони там заметушилися? — Крізь зуби процідив маршал Гречко, вказуючи на машиністів паровоза.

Радянські маршали і генерали притихли.

Наперед виступив генерал-лейтенант Огарков і голосно відчеканив:

— Товаришу Маршал Радянського Союзу! Нами всебічно врахований досвід недавньої арабо-ізраїльської війни, де авіація відігравала вирішальну роль. Нами вживаються заходи щодо захисту тилових комунікацій від повітряних нальотів противника. У разі війни на кожному локомотиві ми плануємо мати, крім машиністів, додатково три людини з переносним зенітним ракетним комплексом «Стріла-2». Комплекс ще не надійшов на озброєння військ, проте ми вже почали тренування розрахунків. Зараз машиністи знаходяться всередині кабіни паровоза, а зенітний розрахунок веде візуальне спостереження за повітряним простором.

Зарубіжні гості були вражені такою оперативністю радянського Генерального штабу і блискавичною реакцією на всі останні зміни в практиці ведення війни. А міністр оборони був приголомшений здатністю Огаркова так швидко, переконливо, красиво і вчасно збрехати, оком не змигнувши.

7

Відразу після навчань «Дніпро» знаменитий міст був відправлений на переплавку, а мостобудівний полк розформований за непотрібністю. Всі учасники створення і наведення моста були щедро нагороджені.

25 жовтня 1967 року генерал-лейтенанту Огаркову було присвоєно звання генерал-полковника. Ще через півроку він був призначений першим заступником начальника Генерального штабу.

Дві з половиною тисячі років тому великий Сунь-Цзи написав трактат про військове мистецтво, який став настановою для всіх полководців світу. У цьому трактаті є такі слова:

Коли ти далеко, покажи, що близько.

Коли ти близько, покажи, що далеко.

Коли слабкий, покажи, що сильний.

Коли сильний, покажи, що слабкий.

Коли збираєшся наступати, покажи, що має намір оборонятися.

Коли намір оборонятися, покажи, що збираєшся наступати.

У сучасній термінології це називається стратегічним маскуванням. Саме цим генерал-полковник Огарков був зайнятий на посаді першого заступника начальника Генерального штабу: там, де у Радянській Армії сила, він демонстрував слабкість, там, де слабкість, демонстрував силу. У його підпорядкуванні був величезний штат фахівців, робота яких полягала в тому, щоб спотворювати дійсну картину стану Радянської Армії і військової промисловості (а вона у нас майже вся була військовою).

У 1973 році Огарков отримав звання генерала армії. Структура, яку він очолював, називалася Головним управлінням стратегічного маскування — ГУСМ. Успіх дезінформації досягається насамперед тим, щоб усім довести: у нас взагалі немає ніякої дезінформації. Тому назва ГУСМ вживалася лише всередині Генерального штабу і була секретною. Незабаром ця структура була виведена зі складу Генерального штабу, підпорядкована безпосередньо міністру оборони і перейменована в Державну технічну комісію (ДТК).

Така мила назва: розумій як знаєш. У цій назві відсутній будь-який натяк на те, що це військова структура. Була ДАІ — Державна автомобільна інспекція: стояли на дорогах мужики зі смугастими палицями, гроші у водіїв вимагали. Непосвяченому здається, що і ДТК належить до таких організацій: може, рівень води в радіаторах заміряють, може, тиск в шинах. Однак ДТК займалася серйознішими справами. Генерал армії Огарков крім посади голови ГТК був призначений заступником міністра оборони.

У публікаціях того часу Огарков Микола Васильович був представлений лише як заступник міністра оборони — ніяких згадок про ГУСМ чи ДТК. Ось, для прикладу, найофіційніша публікація, «Радянська військова енциклопедія» (М: Воениздат, 1978. Т. 6. С. 7) повідомляє, що Огарков М.В. з березня 1974 року по квітень 1977 року був заступником міністра оборони. І ні слова більше.

А ще товариш Огарков був головою Головної редакційної комісії цієї самої «Радянської військової енциклопедії». Хто ж іще міг так правдиво описати нашу Радянську Армію, її героїчне минуле і блискуче майбутнє?

Влада Огаркова була воістину величезною. Насамперед ДТК підпорядкувала собі військову цензуру, потім — цензуру державну, а потім і більшу частину організацій і установ, які виробляють неправдиву інформацію. Потім щупальця ДТК потягнулися до всіх органів армії: а як ви приховуєте від противника дійсний стан речей?

Потім відомство Огаркова перекинулося і на військову промисловість. Хочеш будувати завод — спочатку доведи, що ти зумів приховати від супостата його справжнє призначення. І потягнулися міністри до Миколи Васильовича за підписом.

А чи ж є в нашому житті щось, чого не треба приховувати? Чи ж є в нашому житті така область, в якій противника дурити не доводиться?

Немає таких областей.

Скільки горілки випустили, скільки по країні самогубств, скільки народу по в’язницях — все це державні секрети, і всюди потрібно приховувати, хитрувати, все перекрученим представляти.

А Микола Васильович над цими процесами — головний контролер. Сам упріває, та й іншим попуску не дає. Потрібно американців на стратегічних переговорах обдурити — Микола Васильович свого першого заступника в Женеву шле. А лиш до підписання договору дійшло, він