Читати книгу - "Сезон гроз"

— Пусти віжку, а то ненароком тебе скривджу.

— Без дурниць! — вершник забрав руку. — І без насилля. Ми легальні, законні і на боці порядку. Не якісь там шубравці. Ми з княжого наказу.

— Якого князя?

— Побачиш. Їдь з нами.

Поїхали. Князь, згадав раптом Геральт, якийсь принц крові гостював у Равеліні, інкогніто, як твердив Пратт. Справи виглядали не найкращим чином. Контакти з князями рідко бували приємними. І майже ніколи не закінчувалися добре.

Далеко вони не від’їхали. Тільки до корчми на роздоріжжю, що пахла димом і виблискувала світлом вікон. Ввійшли до корчемної кімнати, майже порожньої, коли не лічити кількох купців при запізнілій вечері. Вхід до ванькиру стерегло двоє озброєних людей в блакитних плащах, такої ж барви і покрою, як у Геральтового ескорту. Ввійшли всередину.

— Ваша Княжа Ласкавість…

— Вийти. А ти, відьми́не, сідай.

Чоловік, що сидів за столом, мав плащ схожий на ті, які носило його військо, тільки що багатше розшитий. Обличчя було закрите каптуром. Без потреби — каганець на столі освітлював лише Геральта, загадковий князь ховався в тіні.

— Я бачив тебе на арені у Пратта, — сказав він. — Вражаюча була вистава. Той стрибок і удар згори, підкріплений всією масою тіла… Залізо, хоча це звичайний собі прут, пройшло через драконячий череп, як через масло. Думаю, коли б то була, припустимо, рогатина чи спис, то й кольчугу пробила б і навіть лати… Як гадаєш?

— Вже пізня ніч. Важко щось гадати, коли сон змагає.

Чоловік з тіні пирснув.

— Ну то не тягнімо кота за хвіст. І перейдімо до справи. Ти мені потрібен. Ти, відьми́не. Для відьми́нської роботи. А так якось дивно складається, що я тобі теж потрібний. Може, навіть більше.

— Я королевич Ксандер, принц Кераку. Прагну, притому гаряче, стати Ксандром Першим, королем Кераку. В даний час, на мій жаль і на шкоду для країни, королем Кераку є мій батько, Белогун. Старий, але все ще дужий, може королювати, тьху, на пса вроки, хоч би і двадцять років. Я не маю ні часу, ні бажання чекати так довго. Ба! Хоч би я й чекав, то теж не можу бути певним спадкоємства, стариган в будь-який момент може вибрати іншого спадкоємця престолу, він же має чималу колекцію потомків. І саме збирається сплодити чергового, на свято Ламмасу запланував королівський шлюб, такий помпезний і розкішний, що це країні не під силу. Він, скупиндра, що навіть за природною потребою ходить до парку, щоб не пошкодити емаль на уриналі, викидає на весільний бенкет гору золота. Руйнуючи скарбницю. Я буду кращим королем. Але суть в тому, що хочу стати ним негайно. Так швидко, як це тільки можливо. Для цього ти мені й потрібний.

— Серед послуг, які я надаю, немає виконання палацових переворотів. Ані царевбивства. А саме це, мабуть, князь зволив мати на увазі.

— Я хочу бути королем. Для цього потрібно, щоб мій батько перестав ним бути. А мої брати мусять бути виключені зі спадкоємства.

— Царевбивство плюс братовбивство. Ні, Княжа Милосте. Я змушений відмовити. Жалкую…

— Неправда, — буркнув з тіні королевич. — Не жалкуєш. Ще ні. Але пожалкуєш, обіцяю.

— Нехай князь зволить взяти до уваги, що лякати мене смертю недоцільно.

— А хто тут згадував про смерть? Я королевич і князь, не вбивця. Пропоную вибір. Або моя ласка, або неласка. Зробиш те, чого я захочу, і тішитимешся моєю ласкою. А тобі вона, повір, вельми потрібна. Тепер, коли на тебе чекає процес і вирок за фінансове шахрайство. Виглядає так, що кілька найближчих років ти проведеш при веслі на галері. Ти, здається, думав, що вже викрутився? Що твоя справа закрита, що відьма Нейд, яка для різноманітності дозволяє тобі себе грати, відкличе звинувачення і все затихне? Ти помилився. Альберт Смулка, жупан з Ансеґісу, дав свідчення. Спрямоване проти тебе.

— Це брехливе свідчення.

— Складно буде це довести.

— Доводять провину, а не її відсутність.

— Добрий жарт. Дійсно смішний. Але, будучи в твоїй шкурі, я б не сміявся. Глянь сюди. Це, — королевич кинув на стіл стопку паперів, — документи. Зізнання під присягою, показання свідків. Місцевість Цизмар, найнятий відьми́н, вбита левкрота. На фактурі сімдесят корун, насправді виплачено п’ятдесят п’ять, решта поділена пополам з місцевим чиновничком. Селище Сотонін, велетенський павук. Вбитий, згідно з рахунком, за дев’яносто, фактично, згідно із зізнаннями війта, за шістдесят п’ять. В Тібергені вбита гарпія, у рахунку сто корун, насправді виплачено сімдесят. І твої більш ранні вчинки й шахрайства: вампір із замку Петрелстейн, якого насправді не було, а він обійшовся бурграфові у круглу тисячку оренів. Вовкулака із Гуаамезу, начебто відчарований і магічно відвовкулачений за сто корун, справа дуже підозріла, бо щось занадто дешево за зняття чарів. Ехінопс, точніше, щось таке, що ти приніс до війта у Мартінделькампо і назвав ехінопсом. Гулі з цвинтаря під місцевістю Зграгген, коштували громаді вісімдесят корун, але ніхто їх не бачив, бо зжерли їх, га-га, інші гулі. Що ти на це, відьми́не? Ось тобі докази.

— Княжа Милість зволить помилятися, — спокійно заперечив Геральт. — Це не докази. Це сфабриковані наклепи, до того ж сфабриковані невдало. Я ніколи не працював у Тібергені. Про селище Сотонін навіть не чув. Всі рахунки звідти є явними фальсифікаціями, що нескладно буде довести. А вбитих мною гулів зі Зграггену і справді, га-га, зжерли інші гулі, бо такі, га-га, в тих гулів звичаї. А поховані на тамтешньому цвинтарі небіжчики, з тої пори не турбовані, спокійно в прах обертаються, бо недобиті гулі звідти забралися. Решту маячні, що міститься в тих паперах, я навіть коментувати не хочу.

— На підставі цих паперів, — королевич поклав долоню на документи, — проти тебе розпочнуть процес. Він триватиме довго. Чи докази виявляться правдивими? Хто це може знати? Який зрештою буде винесено вирок? А кому це цікаво? Істотним є сморід, що розійдеться… І тягтиметься за тобою до кінця твоїх днів.

— Деякі люди, — продовжив, — бридилися тобою, але терпіли через необхідність, як менше зло, як вбивцю небезпечних для них потвор. Деякі не зносили тебе як мутанта, чули огиду та відразу як до нелюдського створіння. Ще інші панічно тебе боялися і ненавиділи за свій власний страх. Це все буде забуто. Репутація справного вбивці і злого чарівника буде розвіяна,