BooksUkraine.com » Дитячі книги » Король Гризлі 📚 - Українською

Читати книгу - "Король Гризлі"

165
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Король Гризлі" автора Джеймс Олівер Кервуд. Жанр книги: Дитячі книги. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 48
Перейти на сторінку:
небі над ним двічі проплив величезний птах. Це був найбільший з усіх бачених ним птахів — орел. Пролітаючи удруге, він наблизився настільки, що Мусква навіть почув шерех крил, розгледів велику лихооку голову, кігті на розчепірених лапах...

Тор різко повернувся у бік орла і загарчав. Був би Мусква сам — полетів би геть, міцно стиснутий смертоносними кігтями. А тепер третє коло орел описував уже нижче, над схилом, прицілюючись до іншої здобичі. До Тора з Мусквою долинув її запах — і вони зупинилися.

Нижче від них на сотню ярдів лежав пологий схил з м’якого сланцю, де після ситного пасовища на нижніх луках ніжилось на сонечку стадо баранів, голів двадцять чи тридцять, здебільшого матки з ягнятами. Східніше, на латці снігу, лежало троє великих старих самців.

Орел віялами розпростав свої крила, по шість футів кожне, і німотно, немов пір’їнка на вітрі, кружляв над тваринами. Ані матки, ані круторогі патріархи ні бачили, ні відчували, що над ними ширяє хижак. Ягнята майже всі лежали біля матерів, і тільки троє непосидьків блукали сланцевим схилом та час од часу бешкетно підстрибували.

Орел уже накинув хижим оком на пустотливу малечу. Він різко розвернувся назустріч вітру і полинув геть. Відлетівши на відстань рушничного пострілу, описав дугу, ліг на вітер і шугонув назад. Він летів, не махаючи крильми, все швидше й швидше — і наче камінь, упав на ягнят... Птах прилетів тихесенько і так само відлетів, ніби й зовсім не птах, а просто величезна тінь, і тільки агонічне бекання, жалісне та коротке, супроводжувало його. А замість трьох ягнят на сланці залишилося двоє.

На схилі одразу зчинилася метушня. Матки схвильовано бекали і сновигали по горі. Троє баранів схопилися на ноги, поставали, як ті скелі, та, задерши важкі голови з бойовим опорядженням, оглядали долину внизу та вершини вгорі, шукаючи нових загроз.

Один баран побачив Тора, і з горла його вихопилося низьке скреготливе бекання, котре було чути за милю. Подавши сигнал небезпеки, він чкурнув схилом униз, а за мить уже ціла лавина копит із гуркотом мчала сланцевим скосом, збиваючи великі й малі каменюки, що котилися, прихоплюючи із собою інше каміняччя, і грюкіт від них все наростав.

Мускві це було вдивовижу, і він би ще довго стовбичив, зазираючи вниз, де відбувалися такі цікаві події, але Тор пішов далі. Згодом бараняча стежка спустилася в долину, оту саму долину, з верхніх околиць якої був змушений утікати Тор після пострілів Ленгдона. До лісу, де стали табором мисливці, звідси було миль шість а може й усі вісім. Вони йшли до нижніх приток Скіни.

Ще година дороги — і знову над ними були голі сланці й сірі скелі, а їхній шлях стелився зеленим схилом. Після скель, пронизливого вітру та страхітливого погляду орлиних очей тепла приємна долина, у яку вони спускалися дедалі нижче, здалася Мускві справжнім раєм.

Тор явно йшов із конкретним наміром. Це не скидалося ні на прогулянку, ні на вештання без мети. Він обходив кам’яні виступи та пагорби на схилах. Низенько нахиливши голову, тримав чітко на північ, і жоден компас не вказав би шлях до пониззя Скіни точніше, аніж його чутливий ніс. Тор прошкував, не помічаючи нічого іншого, і Мусква, який мужньо волочився за ним, уже й не сподівався, що ці мандри коли-небудь закінчаться. А хіба ж на всьому світі знайдеться щось краще для величезного гризлі та маленького рудомордого ведмежати, ніж ці прекрасні, осяяні сонцем горби, які (принаймні Мускві так здавалося) Тор так поквапливо збирався покинути!

Розділ десятий

кби не Ленгдон, то цей день, ознаменований ведмежим бойовищем, міг би стати ще багатшим на пригоди, і наслідки для Тора з Мусквою могли бути дуже сумними. Не минуло й трьох хвилин, як мисливці, захекані, зрошені потом, прибігли до місця кривавої драми, і Брюс зажадав, щоб вони негайно пішли по ведмежих слідах. Він добре знав, що величезний гризлі не встиг утекти далеко, і був більш ніж певен, що той подерся в гори. І саме тоді, коли на жорстві, яка всипала дно ущелини, він знайшов відбитки лап гризлі, Тор із рудомордим ведмежам ступали на баранячу стежку.

Та скільки не умовляв Брюс Ленгдона йти далі, все було марно. Той був настільки вражений побаченим, що навідріз відмовився покинути криваве й витоптане поле битви, де в лютому герці зійшлися гризлі та барибал.

— Навіть якби я знав, що не зроблю жодного пострілу, то й тоді пройшов би хоч п’ять тисяч миль, аби лиш це побачити, — озвався він. — Тут, Брюсе, є на що подивитися і є над чим замислитися. Гризлі живий і нікуди не дінеться. Цей лежить мертвий, ще кілька годин, — і почне розкладатися. Якщо ця сцена може розповісти нам якусь історію, я дуже хотів би докопатися до неї.

Він знову й знову обходив поле бойовиська, вивчаючи втоптану землю, великі потемнілі плями запеченої крові, смуги драної шкури, страшні рани на тілі мертвого барибала. Брюса ж тим часом більше цікавила туша карибу на узліссі. Після півгодинних оглядин він покликав Ленгдона:

— Джиммі, ти хотів знати, що тут сталося? Якщо тобі цікаво, я розповім.

Завівши Ленгдона в лісок, він показав йому заглиблення в землі за кілька кроків від узлісся. Криваві плями незаперечно свідчили про те, що тут Тор ховав упольовану тушу карибу.

— А знаєш, Джиммі, твоя правда, — промовив Брюс. — Наш ведмедик таки м’ясоїд. Учора увечері на тій галявині він уполював карибу. І це був точно гризлі, а не барибал, бо сліди на узліссі належать саме гризлі. Ходімо, покажу тобі, де він напав на оленя!

Він вивів Ленгдона на галявину і показав місце, з якого Тор приволік дворічника карибу. Місце ведмежого бенкету було позначене шматками недоїденого м’яса та чималими кривавими плямами.

— Він спершу попоїв, а рештки туші заховав у заростях бальзамів, — пояснював Брюс. — А вранці тут вештався барибал, він зачув запах м’яса і поцупив тушу. Згодом гризлі повернувся

1 ... 22 23 24 ... 48
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Король Гризлі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Король Гризлі"