BooksUkraine.com » Сучасна проза » Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі 📚 - Українською

Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

185
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі" автора Сюецінь Цао. Жанр книги: Сучасна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 297
Перейти на сторінку:

Не встигла Дайюй випити чай, як служниця в червоній шовковій кофті з оборками й синій облямованій тасьмою безрукавці підійшла до неї й, усміхнувшись, сказала:

— Пані просить панянку зайти до неї.

Стара мамка повела Дайюй до будиночка із трьох покоїв у південно-східній частині двору. Просто проти входу стояв на кані низенький столик, де лежали книги й було розставлено чайний посуд; біля східної стіни лежала чорна атласна подушка — такі для зручності зазвичай підкладають під спину. Сама пані Ван, відкинувшись на другу подушку, таку ж, сиділа коло західної стіни й, тільки-но з’явилася Дайюй, жестом запросила її сісти зі східного боку. Але Дайюй вирішила, що це місце Цзя Чжена, і сіла на один із трьох стільців, покритих кольоровими чохлами. Пані Ван довелося кілька разів повторити запрошення, поки нарешті Дайюй сіла на кан.

— З дядьком побачишся іншим разом, — сказала пані Ван, — він сьогодні поститься. Дядько звелів передати, що твої двоюрідні сестри — дуже гарні. Будеш разом з ними вишивати. Сподіваюся, ви порозумієтесь. Одне мене турбує: є тут у нас джерело всіх лих, як мовиться, «злий дух суєтного світу». Він нині поїхав до храму і повернеться лише надвечір, ти його неодмінно побачиш. Не звертай на нього уваги. Так роблять і твої сестри.

Дайюй давно чула від матері, що в неї є племінник, який народився з яшмою в роті, упертий і неслухняний, учитися не хоче, а от з дівчатками готовий гратися без кінця. Але бабуся упадає всією душею коло нього, і ніхто не зважується осадити його. Про нього й говорить пані Ван, здогадалася Дайюй.

— Ви маєте на увазі хлопчика, що народився з яшмою в роті? — з усмішкою запитала вона. — Мама мені часто про нього розповідала. Його, здається, звати Баоюй, і він на рік старший за мене, пустотливий, сестер дуже любить. Але ж він живе разом із братами, в іншому будинку, а я буду із сестрами.

— Нічого ти не знаєш, — засміялася пані Ван. — У тім-то й річ, що це хлопчик особливий. Бабуся його балує, і він дотепер живе разом із сестрами. Варто одній із них сказати йому зайве слово, так він од захвату може накоїти казна-чого, і тоді клопоту не обберешся. Тому я тобі й раджу не звертати на нього уваги. Буває, що він міркує цілком розумно, але якщо вже на нього найде, верзе всякі нісенітниці. Так що не дуже-то його слухай.

Дайюй нічого не говорила, тільки кивала головою.

Несподівано ввійшла служниця й звернулася до пані Ван:

— Стара пані запрошує вечеряти.

Пані Ван заквапилася, підхопила Дайюй під руку, і вони разом вийшли з будинку через чорний хід. Пройшли по галереї в західному напрямку й через бічні двері вийшли на бруковану доріжку, що тяглася з півдня на північ — од невеликої зали із прибудовами до білого кам’яного екрана, що затуляв собою двері в маленький будиночок.

— Тут живе твоя старша сестра Фенцзє, — пояснила пані Ван. — Якщо тобі що-небудь знадобиться, звертайся тільки до неї.

Біля воріт дворика стояли кілька хлопчиків-служників у віці, коли починають відпускати волосся[34] та збирають його в пучок на маківці.

Пані Ван і Дайюй минули прохідну залу, пройшли у внутрішній дворик, де були покої матінки Цзя, і через задні двері ввійшли до будинку. Заледве з’явилася пані Ван, як служниці відразу ж заходилися розставляти столи та стільці.

Удова Цзя Чжу, пані Лі Вань, подала келихи. Фенцзє розклала палички для їжі, і тоді пані Ван внесла суп. Матінка Цзя сиділа на тахті, праворуч і ліворуч від неї стояли по два стільці. Фенцзє підвела Дайюй до першого стільця ліворуч, але Дайюй зніяковіла й нізащо не хотіла сідати.

— Не соромся, — підбадьорила її усмішкою матінка Цзя, — твоя тітка й дружини старших братів їдять в іншому будинку, а ти в нас гостя й по праву можеш зайняти це місце.

Лише тоді Дайюй сіла. З дозволу старої пані сіла й пані Ван, а за нею Інчунь та обидві її сестри — кожна на свій стілець. Інчунь на перший праворуч, Таньчунь — на другий ліворуч, Січунь — на другий праворуч. Біля них стали служниці з мухогонками, полоскальницями й рушниками. Біля столу порядкували Лі Вань і Фенцзє.

У передпокої також стояли служниці — молоді й старші, але навіть легкий кашель не порушував тиші.

По вечері служниці подали чай. Удома мати не дозволяла Дайюй пити чай одразу після їжі, щоб не розладнати шлунок. Тут усе було інакше, та доводилося підкорятися. Заледве Дайюй взяла чашку з чаєм, як служниця піднесла їй полоскальницю, виявляється, чаєм слід було прополоскати рот. Потім усі вимили руки, і знову було подано чай, але вже не для полоскання.

— Ви всі йдіть, — мовила матінка Цзя, звертаючись до дорослих, — а ми поговоримо.

Пані Ван підвелася, проказала заради пристойності кілька фраз і вийшла разом із Лі Вань і Фенцзє.

Матінка Цзя запитала Дайюй, які книги вона читала.

— Нещодавно прочитала «Чотирикнижжя»

1 ... 22 23 24 ... 297
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"