Читати книгу - "Ключ від чужого замка"

— Я розумію вас, пане Волін. Тому спробую дещо пояснити. («Аякже, поясніть, будь ласка, бо інакше, без пояснення, надто вже це виглядає шитим»). Нині я виступаю, так би мовити, не як офіційна, а радше як приватна особа. І саме мої приватні інтереси підказали мені подібний вчинок.

«Якщо це справді так, то він серйозно ризикує, використовуючи службову інформацію і дипломатичний статус в особистих цілях», — подумав Волін. Він не хотів нічого відповідати Ландстремові. Мовчання — золото. Усе, що йому хочуть сказати, обов'язково скажуть. Більше того, в розмові зі шведом треба виважувати кожне слово, а відповіді відволікали б від головного — аналізу гри дипломата. «Хай продовжує, я не кину йому жодного рятівного слова, хай докручує до кіпця».

— Вам може здатися, що я граюся з вогнем. («Лис, лис, чортова бестія»). Але це не зовсім так. Інформація одержана мною з тих кіл, які дотичні саме до моїх приватних інтересів. Відтак я можу нею розпоряджатися, не спитавши дозволу посла. Тим більше, вважаю, що саме тут мої приватні інтереси повністю збігаються з інтересами моєї держави, з інтересами усіх європейців. Було б шкода, чи не так, коли б на наших справах позначалося втручання наших заокеанських… колег. Це я вам кажу як щирий прихильник розрядки і хельсінкських домовленостей…

Цілу дорогу Волін не міг позбутися відчуття якогось внутрішнього дискомфорту: наче витяг із ставка здоровенного ляща, а від того за версту тхне дохлятиною.

«Шановний Павле Степановичу!

На жаль, надто багато на Ваше прохання знайти не вдалося — але дещо все-таки є. Ландстрем, на щастя, потрапив в англійську «Хто є хто».

Ерік Ландстрем народився 1935 року в місті Фалун (лен Коппарберг, Швеція) в родині вчителя. Закінчив Королівську вищу технічну школу в Стокгольмі, за фахом — інженер-економіст. Працював в авіапромисловому концерні «СААБ — Сканія», брав участь у створенні винищувача-перехоплювача «Дракен». З 1970 року — на дипломатичній роботі. Працював у Данії, Великобританії. Ранг радника присвоєно минулого року. Член Поміркованої коаліційної партії. Зв'язаний з великим капіталом через «СААБ» та концерн «АСЕА».

Говорить англійською, німецькою, датською. Захоплення: теніс, фалеристика.

Одружений. Дружина — уроджена Соня Хермандер, кінокритик, пише до газети «Свенска дагбладет» під псевдонімом «Ф. Карлен». Двоє дітей.

Решта — з книжок, які видані в Союзі.

Автомобільна промисловість Швеції представлена заводами концернів «Вольво» (виробництво вантажних автомобілів у Ґетеборгу і легкових — у його предмісті Туршланді, автоскладання — в Кальмарі) і «СААБ-Сканія» (виробництво вантажних автомобілів у Середтельє і легкових у Трольхеттані). Концернові «СААБ» належить також великий авіаційний завод у Лінчепінгу (військові літаки та керовані реактивні снаряди). «АСЕА» виробляє потужні генератори, трансформатори, двигуни.

Усі ці три фірми — з найбільших не лише у Швеції.

Зовнішньоекономічні зв'язки країни орієнтовані на три чверті до Західної Європи. Нам вони продають переважно машини та обладнання, а купують головним чином рідке і тверде паливо, метали, хімічні продукти, верстати.

Якщо Вам треба, то можу уточнити майже всі цифрові дані на сьогоднішній день, а також дати розгортку по роках і видах продукції.

Запит про детальнішу інформацію з усіх питань можна зробити в Москві. Ми її матимемо через два дні.

З повагою

Л. Сеніна».

«Люба Людмилка, видно, старається, — подумав Волін. — Все їй здається, що зібрала матеріалів мало, а насправді, певно, довелося перегорнути гори документів. І зробила швидко, за якусь годину. А зайти посоромилася, вдається до ділових листів».

Розмова з Ландстремом непокоїла. Де і від кого він дістав інформацію? Наскільки вона перевірена? І головне — чому він вирішив переповісти її йому, Воліну?

Поки що все сходилося: в контексті майбутніх нафтових переговорів і зв'язків Ландстрема з «СААБ» для концерну сприятливою обстановка могла бути лише в умовах тісного співробітництва між Швецією та Радянським Союзом. Ну добре, застеріг сам себе Волін, а звідки про поїздку двох шведів знає «СААБ»?

Волін пройшовся по кабінету. Треба було щось негайно вирішувати: хтозна, коли ця інформація потрапила до Ландстрема і скільки він її обмірковував.

Волін набрав по внутрішньому Рудюка:

— Володимире Івановичу, зайди до мене.

Той прибув мало не тої ж миті — щось підказало Рудюку, що справа у Воліна невідкладна.

Після розповіді Воліна Рудюк стенув плечима:

— Нема нічого простішого, Павле Степановичу…

— Ну-ну, не поспішай, гаряча голово…

— А що тут думати. — Рудюк був досвідчений дипломат, але в розмовах із своїми він іноді любив погратися у відчайдушність. Як не дивно, саме це подобалося в ньому статечному Воліну — з Рудюкових «смішечків» іноді вимальовувався цікавий погляд на складні ситуації. — «Деякі речі нам незрозумілі не тому, що наші поняття слабкі; але тому, що ці речі не входять в коло наших понять», — процитував він Козьму Пруткова.

Волін скривився, як кривився тільки в дитинстві від добрячої порції риб'ячого жиру.

— Та ні, я серйозно, — змінив тон Рудюк. — Ми маємо проаналізувати ситуацію, але зробити нічого не зуміємо.

— Але наш аналіз і наші висновки можуть і повинні бути зорієнтовані. — Волін знав свою натуру, він не може здатися, аби не заперечити Рудюкові.

— Ви подумайте про Москву, Павле Степановичу. Картина — там. Ми можемо додати лише штрих.

— А якщо цей штрих перекреслить картину? — І тут Волін подумав, що Рудюк має рацію…

— Не ображайте їх, Павле Степановичу… — Рудюк сидів у шанобливій позі, але в ній були твердість і розуміння своєї правоти. — Питання виходить за рамки нашої компетенції, а, як відомо, поради навіть досвідченого астронома в танцях…

Вплів наче й не помітив закиду:

— А якщо вчинок Ландстрема продиктований якимись