Читати книгу - "Кохання проти субординації, Оксана Мрійченко"

Денис підійшов до дверей домофона і Каріна відкрила його своїм ключем. Потім вони викликали ліфт і піднялися на потрібний поверх. Каріна вказала йому на двері своєї квартири. Коли дівчина вставила ключ у замок і відкрила його, Денис акуратно заніс її всередину та обережно поставив на підлогу. Каріна ввімкнула у передпокої світло.

— Дякую, що привезли мене додому. І вибачте, що вам довелося весь вечір тягати мене на руках.

— Мені було не складно, — Денис посміхнувся.

— І дякую вам за піджак, — Каріна зняла його і віддала Денису. — За правилами етикету я повинна запропонувати вам чай або каву.

— А я за правилами етикету повинен чемно відмовитися і дозволити втомленій дівчині нарешті відпочити.

— Ви точно не хочете кави?

— Я живу неподалік і якщо зараз вип'ю кави, то не зможу заснути. Дякую вам за гостинність! Я поїду додому, а ви лягайте спати. У вас був дуже насичений вечір і ви, напевно, дуже втомилися.

— На добраніч, Денисе Олександровичу. Ще раз дякую вам за все. Якщо чесно... Я не знаю, що б я робила без вас.

— На добраніч, Каріно. Не думайте ні про що сьогодні та лягайте спати. А завтра вранці ви зрозумієте, що всі неприємності тимчасові, тому не варто даремно переживати через них.

Каріна посміхнулася йому. Чомусь вона відразу повірила, що завтра все буде саме так, як він сказав. Денис теж посміхнувся дівчині та вийшов, причинивши за собою двері. Каріна замкнула квартиру на замок і задумливо зупинилася перед дзеркалом. Годину тому вона була у глибокому розпачі, а зараз майже щаслива. Поруч із Денисом її настрій завжди поліпшується, що б не трапилося. І з кожним разом їй все приємніше знаходитися з ним поруч і все менше хочеться прощатися.

Денис спустився до машини, але не відразу сів у неї. Деякий час він просто стояв на вулиці, піднявши голову до зірок. Повітря було прохолодним і в ньому вже відчувався присмак осені. Денис відчував себе щасливим. Він знову згадав, як ніс Каріну до машини. Дівчина несвідомо притиснулася до нього у пошуках опори. Спогади про це були настільки приємними, що Денис широко посміхнувся і відчув, як у грудях стає особливо тепло. Так траплялося щоразу після його спілкування з Каріною. І з кожним разом почуття ставало сильнішим і зберігалося все довше. Напевно, начальнику не варто ТАК думати про свою підлеглу. Але Денис прогнав цю думку. Якби у нього була можливість якось змінити все, що сталося, то він би не поміняв жодного свого слова або дії.