Читати книгу - "Щастя у спадок, Лія Стейс"

Лара тричі перехрестилася, перш ніж відкрити листа від Довлатова, у якому він мав прислати свої тексти для перших 6-ти постів. Їй було страшно їх читати. Вона на хвильку уявила, яка маячня може там бути написана, і як їй доведеться працювати з таким матеріалом. Це може серйозно вдарити по її репутації, а цього вона допустити не могла.

Ну все, була-не була. Лара відкрила емейл. Її очі почали швидко бігати текстом, і через хвилину її обличчя осяяла посмішка. А він далеко не дурень, цей Руслан Довлатов. Не знаю, чи допомагав йому хтось писати тексти, чи то сам він підсвідомо вплів у текст купу тригерів, але це має спрацювати! Написаному реально віриш! Навіть така залізна леді як Лара і то пройнялася. Просто супер!

Їхній зум був назначений на 12-ту дня, тож Лара ще встигла прошерстити Інтернет та подивитися, що зараз там є про Довлатова. Можливо є приховані камені, про які вона ще не в курсі? Або якась чорнуха з минулого. Вони вже якось стикалися з тим, що політик наче з ідеальною репутацією, а виявилося що у даркнеті гуляло інтимне відео з ним у головних ролях. І там 50 відтінків сірого просто відпочивають. Звичайно, це справа особиста, що і з ким робити у ліжку за закритими дверима спальні, проте не у політиці. Тут треба максимально кришталева репутація, і якщо є грішки їх треба терміново відбілювати.

На щастя, компромату на Довлатова ніякого не знайшлося. Проте Лара знайшла інформацію, що у нього виявляється свій благодійний фонд, який допомагає дітям-сиротам. Він чомусь про це не сказав. Дивно, це ж такий жирний плюс для його іміджу.  Зараз вона у нього все розпитає. Руслан Володимирович відповів на дзвінок миттєво.

— Добрий день, Ларисо Сергіївно. Ну що там, як ваше враження від текстів? — голос владного бізнесмена злегка тремтів. Невже він хвилюється? Йому не все одно на думку Лари? Цікаво. Може він не такий вже й злюка, як вона собі навигадувала.

— Доброго дня! Скажу одразу, тексти чудові! Відчувається, що ви чудовий оратор і зуміли підібрати ідеальні слова. Зізнаюся чесно, я не очікувала. Браво! — вона вирішила не скупитися на похвалу.

— Тоді з цим вирішили, — Руслан Володимирович видихнув з полегшенням. — Щось ще від мене потрібно? Бо я тут планую одну важливу поїздку і мене не буде в місті кілька днів.

— Потрібні фото для постів. Студійні. Референси я вам скину. І ще…Я тут випадково натрапила на інформацію про те, що у вас є благодійний фонд. Чому ви не вказали це? Це ж ще одна перевага перед суперниками.

— Знаєте, Ларисо, — Довлатов чи то спеціально, чи то випадково не назвав її по батькові, — я людина з залізними принципами. І я твердо впевнений, що благодійність роблять не для того, щоб цим хизуватися. 

— Ви дуже скромний і це похвально, проте подивіться на це з іншої сторони. Так про ваш фонд дізнаються більше людей. Ви зможете залучити більше спонсорів, отже і допомогти більшій кількості дітей. В наш час соціальні мережі виступають потужною рушійною силою для багатьох проєктів. У тому числі й благодійних.

— Я подумаю про це, — різко відрубав Довлатов і Лара зрозуміла, що скоріше Тихий Океан висохне, ніж Руслан Довлатов розкаже в мережі, що давно займається благодійністю. Мда…Просто не буде. Мабуть, про спонсоровані статті на сторонніх ресурсах не варто і заїкатися. Принциповий настільки, що аж страшно.

— Домовилися. Отже, чекаю ваші фото, після чого ми заповнюємо профіль та запускаємо рекламу.

— До зустрічі, — буркнув Довлатов та відключив дзвінок.

Він вже кілька разів пошкодував, що поліз у все це болото з політикою. Руслан вірив, що зможе пробитися у верхівку влади й нарешті навести там лад. У нього була прекрасна команда. От тільки як не крути попередній піар все одно потрібний.

Йому багато знайомих радили агенцію Лариси, казали, що вона найкраща у своїй справі, а він любив, коли люди профі. Спочатку співпраця йому не дуже сподобалася. І знав же, що його одразу почнуть уламувати показувати себе з найкращої сторони та створювати ідеальний прообраз народного депутата, проте він наїжачився та відхилив усі вилизані до ідеалу рекламні макети з маніпулятивними лозунгами.

Руслан не сумнівався. що вони дієві, проте це не його шлях. Він не поступиться своїм принципам. Схоже Лариса вже це зрозуміла, і вони починають просуватися у потрібному напрямку. Що ж, прекрасно. Руслан задоволено потер долоні, а його погляд впав на фотографію, де він зі своїм найкращим другом на рибалці. Щасливі часи були! Безтурботні. Це зараз вони великі шишки, а колись були отакі дивакуваті хлопаки. Саме до нього в гості збирався Руслан. Ця поїздка потрібна була йому, як повітря. Щоб нагадати самому собі, що він не беземоційна брила льоду, яка нікому не довіряє, а жива людина. Це як перезавантаження перед тим, як з головою пірнути у брудні політичні нетрі.