Читати книгу - "Максим Темний. Володар Заборонених Земель., Костянтин Шелест"

– Сея, йди до мене, – жорстко скомандував. Коли надута, наче риба-сонце дівчина підійшла, продовжив, – знімай чоботи, куртку і лягай. Дівчина насупилася, але послухалася. Макс же, як виходило, зробив їй масаж із проливанням силою всього організму, після закінчення заставив випити грам сто срібної води і відпустив. – Тепер ти, – скомандував Сем. Та дивилася на нього круглими очима і невпевнено хитала головою.

– Я не можу... пане... я не...

– Відставити! – Лягай, сказав! – Макс не давав їй можливості зміцнитися в думках про опір, нічого страшного – їх ніхто не бачить, а самі нікому не розкажуть. Подолавши слабкі упирання, таки вклав її на траву й аналогічно ельфі, розім'яв забиті м'язи. Так само налив і води. – Все, зараз я відійду, влаштую вам купіль, готуйтеся. І досить труситися – нічого з вами не станеться страшного, підглядати я не буду. Хотів додати "Майже", але побачивши ще більш округлені очі Сем, передумав.

Купіль зробив просто – силовими площинами, обмежив частину струмка, вихопивши частину ґрунту, щоб вийшла ямка метри три завдовжки та півтора завширшки, вода прибувала швидко, а поки дівчата роздягалися та куталися у свої лазневі шати, остерігаючись подивитись у його бік, воду він уже й підігрів. За п'ять рахунків ці дві жабки вже хлюпалися у своєму болоті, а він пішов пройтися, попутно то віджимаючись, то стрибаючи з дерева на дерево, то ще щось, тільки б не бачити перед очима відверті образи безтурботних русалок.

Коли вимиті, нагодовані, вони всі сиділи біля багаття і мліли, Макс почав говорити, не звертаючи увагу на те, слухають вони його чи ні. Почують, куди подінуться...

– В Агоррі, в Академії Магії, зі мною була ціла група. Хлопці та дівчата. Заняття називалися «Етика поєдинків», але насправді це були виснажливі тренування під керівництвом відставного військового. Ми бігали годинами, а то й днями. Просто бігли і все, а він навіть не дивився. Боялися, що якщо зупинишся, то відрахують. В інших групах усе було простіше – діти багатеньких батьків не переживали ні про що. А цим дітлахам нікуди було діватися – у багатьох, гроші за навчання – це були гроші, зібрані всім селищем і піти з Академії вони ніяк не могли. Поступово всі зрозуміли, що їхні заняття такі жорсткі – тому, що життя ще гірше. Але коли вони перестали думати, що їх катують, а навпаки, тренують, то справа різко пішла на лад. Не одразу, але всі зрозуміли, що важкими, виснажливими заняттями Кульгавий сержант змусив їх перестати боятися, змусив згуртуватися і навчив допомагати, підтримувати один одного. По-справжньому переживати один за одного. Дійшло до того, що вони всі милися в одній купальні й ніхто не вважав це ганьбою. Дівчата знали, що це їхні хлопці і вони ніколи не принизять їх. А хлопці зав'язували собі очі, щоб дівчатам було легше переносити все це, і ніхто не намагався навіть натякнути на щось отаке. Немає сенсу боятися чогось – воно ще не сталося. А якщо сталося – то немає сенсу боятися тим більше. Треба щось робити – виправляти те, що сталося. Вас тут тільки двоє, але від цього вам легше не буде. Сея... ти вже проходила через багато що. Через сором, горе, відчай і все інше. Тепер у тебе є подруга. Вчіться всього того, що я сказав. Іншого часу може не бути. У тебе не буде часу боятися, не буде можливості піти. А ти, Сем, відкинь зайві думки. Ти вже дещо бачила, невже ти можеш подумати, що якщо я захочу щось із тобою зробити, то ти зможеш чинити опір? – Макс на пів рахунку накинув на неї заморозку, – якби я захотів, то все було б. Але ж Сея не боїться... спробуй і ти. Завтра я хочу зробити з тобою одну річ. Тобі доведеться побути повністю роздягненою. Сея пояснить тобі що і навіщо. Все, спати.

Наступного дня, після всіх занять, нарешті взявся за Сем. У прямому і переносному сенсі. Вона з самого ранку поглядала на нього переляканим поглядом. Ну так – очікування, смерті подібне...

– Та годі тобі переживати. Ну чого ти боїшся?

– Н-н-не знаю, пане, – дівчина дуже сильно боялася, але ще більше соромилася.

– Сея тобі все пояснила?

– Так, пане, – поспішно відповіла вона. Сама ельфа стояла на віддалі й зніяковіло поглядала в їхній бік.

– Давай так – щоб тобі було легше, я зав'яжу собі очі, не буду на тебе дивитися, А пані піде, скажімо, пошукає корисну і приємну травичку в чай. Чи ти хочеш, щоб вона була поруч?

– Я не знаю... – прошепотіла дівчина. Вона вже була червона як рак. "Ось що, фантазія робить", – задоволено подумав Макс, намагаючись приховати посмішку.

– Тоді просто заплющ очі й роздягайся, це все швидко. Ти пам'ятаєш – щойно скажу, починай рахувати і терпи скільки зможеш. Можна зробити, щоб було не так боляче, але тоді тобі доведеться голою бути цілий день.

– Ні, ні, я потерплю, – вирвалося у дівчини і вона ще більше зніяковіла. Макс знущатися не став, відвернувся і демонстративно зав'язав очі шматком тканини. Процедура пройшла швидко. Різниці між ельфою і звичайною людиною не виявив. У плані магії. А так... тіло, живе, пружне... Ех... Після закінчення напоїв живою водою. Витримала вона майже так само – рахунок дійшов до дев'ятнадцяти, але Макс відчував, що їй уже дуже боляче.

– Ти навіщо стільки терпіла? – запитав, коли дівчина прийшла до тями. Він уклав її просто в повітрі, а потім плавно опустив на підготовлену підстилку.

– Не хотіла... не хотіла, щоб хтось хоч колись зміг надімною знущатися, – дівчина дивилася кудись у далечінь, в очах усе ще висіли сльози, хоча в найболючіші моменти вона не зронила жодного звуку, не впустила жодної сльозинки. – Вирішила, що якщо витерплю все мовчки, якщо зможу, то значить – зламаю свою долю, – вона помовчала, а Сея, присівши поруч, тихенько гладила її по руці.