Читати книгу - "Максим Темний. Набуття , Костянтин Шелест"

Сон Максу наснився винятково реалістичний. Оррі. Йому снилося, що він розплющив очі від чужого дотику. Дівчина знову прийшла до нього. Така, як він бачив її в лазні. Розпущене волосся, тонка сорочечка, під якою просвічувалося і вгадувалося все. Світла власне не було ніякого, тільки місяць із вікна трохи підсвічував підлогу, але цього цілком вистачило, щоб тонка тканина змалювала гнучку фігурку. Макс хотів запитати, якого біса вона знову... але тонкий пальчик притулився до його губ, а далі він втратив усяке відчуття реальності. Та й яка реальність уві сні? Сон не завадив йому відчути всі вигини її тіла, пружність грудей і ніжний живіт, солодкі губи... сорочка полетіла на підлогу, Макс підім’яв дівчину під себе. Та не опиралася, але й не допомагала – несмілива, боязка, геть не досвідчена, вона здригалася від кожного його дотику... Схоже, весь запас її хоробрості вичерпався на те, щоб дійти й розбудити його. Якесь недобре передчуття ворухнулося в ньому на секунду, але відразу ж було задушене на корені – якого біса... це ж тільки сон... можна хоча б уві сні робити те, що хочу? Він наплював на все і ні в чому собі не відмовляв. Він не був жорстким, навпаки вся його енергія, емоції, все своє чоловіче вміння – все пішло в хід. Він не давав їй перепочинку, розпочинаючи свої наступи знову й знову і, зрештою, вона відтанула і вже не в змозі була контролювати себе та боятися... Витончене, ніжне, але міцне дівоче тіло вигиналося під ним цілком реалістично, ніжні губи щось шепотіли... руки... що спершу лише інколи несміливо торкалися його, міцно зімкнулися на його шиї, а довгі ноги обхопили його талію... її зойк тільки додав йому бажання... Гарна річ – сон. Тільки мало.