Читати книгу - "Тиха радість, Галина Левтер"

Каріна повернула ключ в замку, але двері виявилися відчиненими. Невже Яга вдома? В такому наряді старій карзі не варто показуватися на очі!

В хаті було холодно. 

— Котел зас*ний! —вилаялась жінка. — Ті Дарченки завжди на всьому економили! Нічого путнього в хаті нема!

Вона зайшла до кухні. Піч була ледве теплою! Біля неї на свекрушиному улюбленому кріслі-качалці спала донька. 

Каріна навшпиньки прокралася до своєї кімнати, поховала свої європейські скарби. Від «кралі» не залишила і сліду. Вийшла до плити, глянула на дитину.  Якщо Ліна обрала собі шлях правильної дівчинки, не потрібно руйнувати її віри. Не гуляє, не бухає. Мамка надіється, не утне такої дурниці, як вона. Підросте, сама обере чого їй бракує в житті. Вона з нею на цікаві теми поговорила. Бабка добре стереже честь і гідність внучки. Хай доня пограється в святеньку, поки в школі. Стара хай побуде матір'ю Божою, як їй так хочеться! 

Бліда і худа дівчина викликала материнську жалість. Каріні було трохи совістно, що зривала свою злість на чоловіка  й свекрів на своїй хворій дитині. Минулого не зміниш, теперішнє — не веселкове, а майбутнє… Вона надіється, що Ліна  колись зрозуміє поведінку і дії матері. 

Каріна не знала, яких зусиль кожного дня докладає її юна леді, щоб прощати і ближніх, і ворогів.