Читати книгу - "Енріке Портеро в Академії Баленсіага, Maurice Fedoux"

— Ні, я просто не хочу працювати в цьому збіговиську невдах. Таких самих невдах, як і твої батьки, Енріке.

Ці слова були немов удар в обличчя. Хермоса відкрила рота від подиву, а Енріке застиг, не вірячи своїм вухам. Але Рональдо не став чекати. У люті він рвонув до Дієго, відштовхуючи його плечем.
— Що ти сказав?! — проричав Рональдо, хапаючи Дієго за комір. — Повтори це, якщо смієш!

Дієго тільки посміхнувся:
— Ой-ой, дивіться, наш кактус вирішив випустити колючки. Але ти все одно виглядаєш як ходяча помилка природи.

Рональдо вже не міг стримувати гнів. Він знову штовхнув Дієго так, що той мало не впав назад. Дієго спробував відповісти тим самим, хапаючись за руки Рональдо, і між ними зав’язалася легка штовханина. Студенти навколо почали перешіптуватися, дехто навіть дістав телефон, щоб зняти бійку.

Але тут пролунав різкий і гучний голос Мілен Ван Дер Валле:
— Що тут відбувається?!

Вона зробила крок у центр кімнати, її обличчя було похмурим, а очі палахкотіли гнівом. Студенти миттєво завмерли. Рональдо і Дієго застигли, все ще тримаючи один одного за одяг.
— Відпустіть одне одного, негайно! — холодно наказала Мілен, і її голос не терпів заперечень.

Рональдо першим випустив Дієго, розтиснувши кулаки, але не зводив із нього гнівного погляду. Дієго теж відступив, швидко поправляючи свій одяг, хоча на його обличчі все ще грала самовдоволена усмішка.
— Що тут узагалі відбувається? — продовжила Мілен, свердлячи обох поглядом. — Я не терпітиму таких витівок у своєму класі. Негайно поясніть, що за цирк ви тут влаштували!

Рональдо, важко дихаючи після сутички, вказав на Дієго і, не стримуючись, випалив:
— Це він почав! Він не збирається виконувати завдання, тільки ходить навколо, дражниться і заважає всім працювати! — Рональдо кинув на Дієго погляд, сповнений презирства.

Мілен Ван Дер Валле повернулася до Дієго, її очі звузилися. Вона вже явно була не в настрої терпіти дурниці.
— Дієго, це правда? — запитала вона холодно.

Дієго, не бентежачись ані на мить, самовдоволено схрестив руки на грудях і з усмішкою відповів:
— Абсолютно, мадам. Я не маю жодного наміру брати участь у цьому безглуздому заході і виконувати ще більш безглузді завдання.

Мілен випрямилася, дивлячись на Дієго з легкою усмішкою:
— Добре, Дієго, якщо ти не збираєшся працювати, я подбаю про те, щоб ти не потрапив на студентську вечірку цих вихідних, — її голос пролунав крижаним тоном, і Дієго зблід. — Я якраз уявляю твій вираз обличчя, коли всі танцюватимуть і веселитимуться, а ти сидітимеш під арештом у своїй кімнаті. Ну як тобі така перспектива?

Дієго пересмикнуло від такої перспективи, і його самовдоволена усмішка зникла, хоча норов він не втратив:
— Послухайте, це завдання — суцільний абсурд, — промовив він із презирством. — Кактуси й метелики? Серйозно? Що це за нісенітниця? Ми тут, щоб вчитися високої моди, а не гратися в дитячі фантазії. Це просто нерозумно — витрачати час на такі абстрактні й нікчемні завдання.

— А по-твоєму, бійки та чіпляння — це більш продуктивне заняття?

Дієго знизав плечима і зухвало усміхнувся:
— Ну, принаймні, це не так нудно.

— Ах, отже, тобі нудно? Що ж, тоді я знайду для тебе відповідного партнера для роботи.

— О, ось це мені б сподобалося, — ухмильнувся Дієго. — Я б хотів попрацювати з Хермосою.

— Ні, Дієго, з цього моменту ти працюєш разом із Рональдо, — вирішила Мілен.

Дієго різко перестав усміхатися, його обличчя потемніло.
— Що? — обурився він. — Із цим типом?

— А як же мої друзі? Я не збираюся їх кидати і працювати з цим телепнем! — обурився Рональдо.

Мілен одразу ж додала, вже більш суворо:
— А якщо вам двом не подобається моя ідея, я можу зробити її ще цікавішою. Наприклад, низькі оцінки за урок. Ну то як? Працюєте разом?

— Трясця! Гаразд. Але тільки один раз, — сказав Дієго.
— Спробую його витерпіти, — зітхнув Рональдо.

Мілен кивнула із задоволенням і, примружившись, подивилася на Дієго й Рональдо.
— Чудово. І щоб вам не було нудно, ось вам завдання: ви працюватимете разом над створенням костюмів кактуса і метелика.

Неохоче, але обидва замовкли. Дієго подивився на Мілен, потім кинув погляд на Рональдо, явно не в захваті від перспективи.

— І ворушіться, — додала Мілен із загрозою в голосі. — Час не чекає.

Рональдо сердито пихнув, але попрямував до Дієго, поки той закотив очі, теж здаючись перед неминучим.

— А ви, месьє Енріке, — сказала Мілен, повернувшись до нього, — будете працювати з Хермосою.

— Так, мадам, — відповів пригнічений Енріке.

Він кивнув, але йому було шкода Рональдо, який тепер змушений був терпіти Дієго. Зі стурбованим виразом на обличчі Енріке повернувся до Хермоси і тихо сказав:
— Хермосо, ти не боїшся, що вони можуть вкрасти наші ідеї? Дієго — той ще хитрун, а Рональдо може в запалі бовкнути щось зайве.

Хермоса зітхнула і знизала плечима:
— Усе може бути. Але що ми можемо зробити? Ми вже стільки часу витратили на наші образи.

Енріке насупився:
— Нам потрібно щось змінити. Уяви, якщо в підсумку в нас будуть однакові вбрання — два кактуси й два метелики з однаковими деталями… Це буде провал.

Хермоса примружилася і невдоволено струснула волоссям:
— Але ми вже все продумали, навіщо все змінювати? Ти впевнений, що це гарна ідея?

Енріке задумався на мить, і раптом у його очах спалахнуло натхнення:
— А що як зробити костюми рок-кактуса і рок-метелика? Додамо шкіряні елементи, чорний макіяж, шипи, трохи панк-року… Це буде щось абсолютно нове! Ніяких милих метеликів і кактусів, тільки зухвалість і стиль.

Хермоса широко посміхнулася, її очі засяяли ентузіазмом:
— Мені подобається! Я завжди хотіла спробувати чорний макіяж. Це буде дещо особливе!

— Не втрачаймо часу і розпочинаймо! — скомандував Енріке, і друзі швидко взялися переробляти вбрання.