Читати книгу - "Енріке Портеро в Академії Баленсіага, Maurice Fedoux"

Енріке, хоча й не хотів зволікати, кивнув на знак згоди.
— Гаразд, друзі, давайте відкладемо. Але коли настане відповідний момент, ми обов’язково здійснимо наш план.

Глава 9

І все ж були такі заняття в Академії, які Енріке Портеро дуже подобалися. Це були заняття, які вела Мілен Ван Дер Валле. Її уроки «Мистецтво моди» дійсно дозволяли розкритися творчому потенціалу студентів. Мілен завжди пропонувала студентам завдання, що були викликом їхній уяві: створити вбрання для особливої церемонії, де кожен елемент одягу мав символізувати щось важливе. Енріке полюбляв ці виклики — вони змушували його не просто думати про стиль, а й про сенс, який одяг приховував у собі.

Коли Енріке входив до класу, Мілен щоразу зустрічала його з легкою ноткою іронії в голосі:
— О, месьє Енріке! Яка приємність, що ви спромоглися з’явитися! Ви, як завжди, у своєму неповторному стилі.

Це злегка зачіпало інших студентів, але Енріке подобалася ця увага. Він знав, що Мілен бачить у ньому щось особливе, що вона підтримує його креативність, хоч і висловлює це у формі суворої дисципліни.

Мілен була відома своєю увагою до дисципліни. Вона могла покарати студента за порушення чи помилку з винахідливістю, перетворюючи просте покарання на навчальний момент. Наприклад, студенти могли отримати завдання пройти коридорами Академії у вбраннях, що мали спеціально безглуздий або гротескний вигляд — це робилося для того, щоб вони навчилися відчувати незручність і усвідомлювати свої помилки.

Мілен мала аристократичні риси обличчя з тонкими лініями, а її виразні та проникливі блакитні очі, здавалося, могли миттєво оцінити будь-яке вбрання або стиль. Її завжди бездоганно укладене світле волосся, зазвичай зібране у високий пучок або гладко зачесане назад, надавало їй суворого, але вишуканого вигляду. Ще більше суворості їй додавали окуляри в тонкій оправі, які вона одягала, коли уважно вивчала роботи студентів. Вона не уникала строгих кольорів і в одязі: часто носила чорну або темно-синю сукню з довгими рукавами й акуратними лініями.

Мілен Ван Дер Валле була відома своєю суворістю та елегантністю, але водночас завжди надихала студентів на сміливі експерименти з кольорами. Вона закликала студентів не боятися яскравості й нестандартних рішень і навіть заохочувала тих, хто приходив на заняття у найнесподіванішому вбранні.

На теперішньому уроці Мілен Ван Дер Валле зі звичною серйозністю оголосила тему нового завдання:
— Увага! Сьогодні ви створите вбрання для уявного балу серед кактусів і метеликів. Ставайте до роботи і будьте креативними!

Її холодний погляд пройшовся по студентах, очікуючи на їхню реакцію, і на її обличчі промайнула ледь помітна тінь задоволення, коли вона побачила здивування та хвилювання в їхніх очах. Це було її фірмове завдання — абсурдне, але таке, що викликає креативний азарт.

Енріке, Рональдо і Хермоса, підморгнувши одне одному, одразу вирішили об'єднатися, щоб створити щось креативне й незабутнє.

— У мене є ідея. Хлопці будуть кактусами, а дівчата — метеликами, — запропонував Енріке з натхненням.

— Кактусами? Ти бачиш мене у вигляді кактуса? — Рональдо засумнівався, уявляючи себе в такому образі.
— Звичайно! З шипами, колючками, але з елегантністю! А Хермоса буде сяючим метеликом, що пурхає серед нас! — продовжив Енріке, його очі горіли.

— Бути метеликом мені подобається, — схвалила Хермоса. — А може, додати до цього образу металеві крильця з пір’ям і зробити їх напівпрозорими?
— Геніально! — підтримав її Енріке. — А до кактусів можна додати квіти — символ весни та відродження. Ми з Рональдо будемо кактусами, але модними, з яскравими шипами та декоративними елементами.
— А ще крила метеликів можна покрити золотистими блискітками, — запропонувала Хермоса.
— О! Це матиме чудовий вигляд! — схвалив Енріке.
— Може, ти мені ще й шипи золотими зробиш? — пожартував Рональдо.
— Чудова ідея! Саме так і зроблю.

— Але ж я пожартував, Енріке! — занепокоївся Рональдо.

Мілен Ван Дер Валле, спостерігаючи за їхнім обговоренням, зробила суворий, але схвальний жест.
— Месьє Енріке, — почала вона з легкою усмішкою, — бачу, що ваша фантазія розігралася. Сподіваюся, результат буде настільки ж вражаючим?
— Ви не пошкодуєте, мадам, — із серйозністю відповів Енріке. — Повірте, ми всіх тут здивуємо.
— Тоді бажаю удачі! — побажала їм Мілен і відійшла, щоб не заважати.

Трійця почала роботу, занурюючись у створення вбрання. Енріке та Рональдо експериментували з формами кактусів, додаючи кольорові й навіть блискучі шипи, а Хермоса з ентузіазмом працювала над метеликом із блискучими крильцями.

Але коли Енріке, Хермоса і Рональдо працювали над своїми проєктами, в аудиторії раптом пролунав глузливий голос. Дієго Мальварес, з виразом презирства на обличчі, підійшов ближче і з насмішкою оглянув їхнє вбрання.

— Господи! Це що за кактус? — усміхнувся він, тицьнувши пальцем у бік Рональдо. — Це не кактус, а щось... непристойне! Таке навіть дітям не можна показувати!

Рональдо насупився, але мовчав, стискаючи кулаки.

— А ти, Хермосо… Метелик, кажеш? — продовжував Дієго з фальшивим захопленням. — З таким «хоботом» ти більше схожа на слона, а не на метелика! Чи це нова мода, про яку я не в курсі?

Енріке хотів щось відповісти, але Рональдо вже не міг стримуватися. Він зробив крок уперед і, пильно дивлячись Дієго в очі, випалив:
— Знаєш що, Дієго? Досить базікати. Ми всі бачимо, що ти тут тільки для того, щоб принижувати інших, бо сам нічого путнього запропонувати не можеш!

— Я й не збирався щось пропонувати чи допомагати вам. Навпаки, я хочу, щоб вам усім поставили найнижчий бал, — недбало відповів Дієго.

Хермоса втрутилася, ставши поруч із Рональдо:
— А може, тобі варто спробувати придумати щось краще, замість того щоб насміхатися над тими, хто хоча б намагається працювати?