Читати книгу - "Пріоритет кохання, Вікторія Грош (Rouce)"

— Я з Енні скоро приїжджаємо у Львів.

— Коли саме?

— На наступному тижні, у понеділок.

— Клас. Я за вами вже дуже скучила.

— То скоро побачимось. Заодно познайомиш мене з Андрієм.

— Обов’язково. Я вас зустріну в аеропорту — сказала я та побачила як до мене підходить Андрій — поговорімо пізніше, добре?

— Так, звісно. Бувай — сказав Дан, а я помахала йому рукою та поклала слухавку. Андрій сів біля мене.

— З ким розмовляла?

— Дан дзвонив, сказав, що приїде з Енні у Львів, хоче з нами побачитись

— О, то круто — сказав коханий, нас звісно ж що ніхто не зрозумів. Тож вечірка у нас продовжилась. Я від Андрія відчула запах цигарок, він курив.

Зустріч закінчилась через півтори години. Ми зі всіма попрощались та вийшли з ресторану. Андрій допоміг сісти мені в машину, а саме тим, що відчинив дверцята. Я сіла в машину, а через декілька секунд у машину сів коханий. Я подивилась на нього. Ось так й хочеться його запитати про паління. При однокласниках я цього не зробила, бо ж повинна про все це знати.

— Андрію, а ти що палиш?

— Ні, але за компанію можу й скурити одну цигарку.

— Тобі ж не можна.

— Я знаю, але...

— Але треба якось скинути напругу — продовжила його фразу, але не думаю, що він хотів сказати теж саме.

— У мене її зараз з головою вистачає, тому так. Давай завезу тебе додому.

— Залишишся у мене?

— На ніч ні, бо Алінка чекає, а на декілька годин можу й залишитись.

— Ну, хоч так — я посміхнулась, а сама подумала “Чому я повинна тебе ділити ще з кимось? Я хочу, щоб ти біля мене був завжди”.

Дома у мене ми були через хвилин двадцять. Дороги пусті, що добре, тому й дома ми опинились швидко. Зайшли у квартиру, зняли з себе верхній одяг та пройшли у глиб квартири.

— Що робити будемо?

— Може кави вип’ємо? — запитала я.

— Трохи пізніше, я думаю, що це буде краще кави — сказав він та почав мене цілувати, знімаючи з мене одяг. Через декілька хвилин ми опинились у ліжку.

Після ми одяглись, я дійсно почала робити каву. Андрія тільки що неначе накрила якась пристрасть, таке у нас вперше. Ми з ним випили каву. І він сказав, що треба їхати, бо сім’я чекає. І знову це прощання.

— Я днями до тебе заїду — він поцілував мене у губи.

— Вже чекаю — Андрій вийшов з квартири та побіг сходами в низ. Я зачинила двері, а після побачила, що на пуфі лежить телефон Андрія. Він у мене забув телефон, і як я йому скажу, щоб він його забрав? Може ще зараз повернеться та забере? Я виглянула у вікно, машини Андрія вже немає, він поїхав, а я тримаю у руках його телефон. Це означає, що завтра я його точно побачу. Йому ж потрібен цей телефон, то він заїде. А я завтра нікуди не поспішаю, адже зустрічей завтра немає, а документи я взяла з собою. Тож буду працювати дома.

Я вже думала покласти телефон на стіл, як побачила, що він засвітився та почала грати мелодія. Я її дуже добре пам’ятаю. Я побачила, що то дзвонить його дружина. Підписана вона у нього як “Аліска”. Я звісно ж не взяла слухавку. Навіщо Андрію проблеми? Вона дзвонила не довго, а тому телефон просто завібрував, як повідомлення про те, як пропустили дзвінок. Мені стало цікаво, а як я у нього записана. На скільки я пам’ятаю пароль у нього це його та мій день народження. Чому мій також? По-перше, щоб пароль був складніше, а по-друге, щоб запам’ятати мій день народження. Я ввела ці цифри. Пароль не підійшов. Тоді то я згадала день народження Аліси, а тобто його дружини. Він мені розповідав, що вони робитимуть у цей день, тому й дату назвав. У неї день народження двадцятого квітня. І так, тоді у нас виходять цифри: 01012004. Я ввела їх; вони підійшли. Зайшла в контакти та швидко почала гортати. Чи правильно я зробила, що почала роздивлятись все що в нього є в телефоні? Звісно, що ні. Але покласти телефон на стіл та забути про нього я не можу. Тож, зайшла в контакти та швидко почала роздивлятися. І знайшла себе. Я підписана у нього як “Мельниченко Дарина Владиславівна”. Написав повне моє ім’я. А після роздивилась всі контакти. І зрозуміла чому саме я у нього так записана. У нього окрім дружини, яка підписана “Аліска” та донька, яка підписана як “Алінка” всі інші з повними ім’ями, так би мовити. Ну якщо не рахувати його рідню. Бо мама записана як “Матуся”, сестра підписана як “Настя” і тому подібне. Я так розумію, всі інші це у нього колеги по роботі чи то якісь люди, що пов’язані у нього з роботою.

Я відклала телефон на стіл, коли він почав дзвонити вдруге. І знову ж таки “Аліска”. Я так розумію, що вона вже не може дочекатись його.