Читати книгу - "Казки Монашки 5 Вірінея, Монашка"

— Фаетоне, — наказ на наддовгих хвилях бортовому комп'ютеру Фаетона, — перелітай на кори 5b8z. Невидимка має бути активована. Захисне поле можна увімкнути лише, якщо по тобі буде постріл, а ти не встигнеш зманеврувати. Ти в бою участі не береш, але підготуй усе для силових пасток рятувальних капсул і човників. Цілком можливо, що твої силові пастки будуть знищуватися, тому будь готовий ловити знову. Якщо з'являться ворожі кораблі, одразу ж наводь на них зброю. Вважаю, що одночасних цілей буде не менше п'ятдесяти.
— Зрозумів, виконую.

— Соколе, перелети на координати 2g4j і замри. При появі ворожих кораблів, Фенікс має без твоєї участі взяти на приціл максимальну кількість цілей. Стріляти залпом, але лише за моїм наказом і не більше двох зарядів в один ворожий корабель. І ще. При появі ворожих кораблів запустити прискорений скан усіх діапазонів зв'язку. У найкоротший час потрібно виявити їхні засоби зв'язку. Для тебе, повна тиша в ефірі.
— Гаразд, зроблю.

Змінила кори і свого корабля так, як підказувала інтуїція (тепер три кораблі розташовувалися правильним трикутником), активувала невидимку корабля, вимкнула всі датчики та сканери, що працюють на принципі відбитого власного сигналу.

Ох і довго ж час тягнеться! Можливо ми щось перемудрили з цією передбойовою підготовкою і нічого не станеться. Не буде ворожих кораблів. Не буде спроби замаху на Льоню, та й на діток теж. Чужий скан. Відчула незнайомий скан із сигма-простору. Ще один, і ще. Нарахувала десяток. Скільки ж там кораблів збирається вистрибнути? Десяток? Чи лише сканували десять, а решта чекають на доповідь? Шкода, що не можу підслухати про що спілкуються ворожі кораблі. Сподіваюся, коли опиняться в тривимірці, я зможу їх почути. Бездумно втупилася в голограму того району, куди за моїми припущеннями мають вистрибнути ворожі кораблі.

Напіврозплющивши одне око, уважно стежила за голограмою. Десяток майже непомітних збурень електромагнітного поля Валькіріка, які незабаром зникли. Так! Маскування у них чудове. Але вони почали обмінюватися повідомленнями і на голограмі чітко висвітилися червоні цятки, куди відразу націлилася зброя Фенікса. Я свого положення в кріслі не змінювала, продовжуючи одним оком розглядати розташування ворожих кораблів. Їх виявилось лише десяток. Якщо це інквізиторські кораблі, то вони не розраховані на екіпаж. Лише командир корабля. Але місця на кораблі для великої кількості членів екіпажу більш ніж достатньо. Крім цього, рятувальна капсула або ж до десятка човників. Невдовзі почувся жвавий обмін між кораблями.

— На орбіті лише один корабель, де решта?
— Не панікуйте. Все під контролем.
— Минулого разу, скільки ви нарахували кораблів?
— Без урахування Кверківських — три кораблі.
— Значить, два кораблі на Валькіріку. Їхні кораблі можуть сідати на поверхню планети.
— Що повідомляє шпигун?

— Доповідав, що щонайменше один корабель посаджений на Валькірік.
— Аж раптом це четвертий корабель? Адже рятувальників було четверо.
— Ти дурень? Їх троє, навіщо їм четвертий корабель? А четвертим був один із послів якоїсь цивілізації. Він випадково опинився у їхній компанії.
— Командире, виявили корабель на планеті?
— Май терпіння. Виявимо. Як тільки виявимо, відразу ж всі наводьте зброю на нього.
— Але ж там наш шпигун.
— Він свою справу зробив – виявив. А наша справа – знищити.

— Виявлено скан невідомого походження, — зазвучала доповідь Кроноса, — один. Усього один.
— Підйом! Вогонь! — Фенікс здригнувся, вивергаючи смертоносні термічні заряди. Я миттю підхопилася і телепортнулась на човник — відкрий вхід в ангар!
Кораблик слухняно відкрив броньовані жалюзі, дозволяючи мені оглядати практично весь район бойових дій.

У холодному космосі догоряли, скукожуючись, перетворюючись на розплавлені металеві кулі, десять ворожих кораблів. Поки я оглядалася, з чотирьох десятків човників, штук п'ять уже було знищено. Молодець, Сокіл. Принц даремно не втрачав часу. А далі все вже залежало від скорострільності. Знищивши десятків три човників пострілами з феніксівського човника (навіть не вилітаючи), дала можливість принцу вправлятися на решті. Потрібно буде з ним домовитися про технологію виготовлення таких боєприпасів. Це було б дуже добре, коли від твоїх пострілів ворожі кораблі згоряють, як від інквізиторського вогню.

 *   *   *

Ми вже скрізь побували, де планували. І я почав вважати, що це якась підстава. Можливо, у нас почалася параноя і ніякої небезпеки немає, хоча все одно продовжував згрібати хмари над кораблем, закриваючи його від перегляду з космосу.
— Командоре, виявлено скан невідомого походження. Один. Всього один, — зазвучала в голові телепатична доповідь Кроноса. Глен збільшив швидкість та завиляв Кроносом. Почався захоплений дитячий вереск. У цей час, шпигун, зневірившись, телепортнувся в човник і вилетів з ангару (заздалегідь попереджений, Кронос не став перешкоджати вильоту човника). Коли човник відлетів на пристойну відстань, я деактивував невидимку свого фантома, який сидів у кріслі штурмана цього кораблика.

— Мадам, ви далеко зібралися? — жінка лише повернула голову в мій бік і в цю мить пролунав потужний вибух, який знищив човник і шпигуна. Але вибух був на пристойній відстані від Кроноса і лише трохи колихнув цю громадину.
— Командоре, на орбіті йде бій із ворожим флотом.
— Скільки ворожих кораблів?
— Було десять.
— А зараз?
— Жодного.
— Бій закінчився?
— Ні.

— Кроносе, заразо! Я тебе на запчастини розберу! Доповідай про все, що відбувається на орбіті.
— Заспокойся, — почувся голос Лії, — Сокіл добиває останні ворожі рятувальні капсули. Я б теж не відмовилася від човника Паратіктелів. Чудовий човник.
— Генерале, я вам дарую човен. Забирайте хоч зараз. Навіть два.
— Соколе, ловлю на слові. Але нехай наступного разу. Хлопці, дякую! Ви чудова команда. Приємно мати справу з вами. А мені час. Мене тут не було. Всім до наступної зустрічі, — Лія перемістилася, як завжди до свого штабу.

Ми ще трохи політали під ніжним промінням Панегірина і м'яко опустилися на кам'яний майданчик. Діти з великим небажанням залишали Кронос. Але навіть опинившись на відкритому повітрі, із захопленням милувалися величезним кораблем. І нікому з них навіть на думку не спадало, якої величезної небезпеки вони наражалися. Тільки зараз до мене дійшло, як ми підло вчинили, ризикуючи життям дітей. Глен, посадивши корабель, не міг підвестися з місця. Він плакав. По щоках грізного, безстрашного Глена котилися сльози. Але то були сльози щастя. Він дійсно був щасливий, що все закінчилося вдало, хоча від нервової напруги не міг зараз навіть підвестися з крісла.

Жінки стали перед малюками та почали скандувати:
— Глен! Глен! Глен! — поки той не вийшов з корабля.
— Шановний посол Олексо, — вийшла з натовпу одна з жінок, — а також ваші друзі! Я скажу від імені всіх батьків, чиїх дітей ви врятували. Нашим улюбленцям, нашим дітям ви подарували друге життя. Будь-яка добра справа не має залишатися без нагороди. Ми б хотіли вам віддячити.

— Стоп, стоп, стоп! У Землян говорять інакше: будь-яка добра справа не має залишитися безкарною (жартую, звісно). Ми все робили не задля нагороди. У будь-якій цивілізації найцінніше – діти. Не потрібно нам жодної подяки.
— Е, ні, пане посол! Можливо, у вас Землян, це не прийнято, — обурилася одна з жінок, — але у Кверків не так. Ми всі готові хоч все життя працювати у вас і нічого не отримувати за цю роботу чи задовольняти вас сексуально.

— Ви з глузду з'їхали?! Таке говорите при дітях!
— Ми збожеволіємо, якщо ви відмовитеся, — мене пробило на ржачку. Жінки нерозуміючи дивилися і губилися в здогадах, що ж викликало мій істеричний сміх (а мені згадалося, як за кілька годин я мав лишити цноти майже сотню дівчат, щоб придушити жіночий бунт).

— Шановні жінки, особисто я відмовляюся від будь-якої нагороди, не тому, що я гидую чи ставлюся погано до Кверків. Для Землян це вважається експлуатацією. Нашим соціумом це не просто засуджується, а є одним із найзлісніших злочинів.
— Посол Олексо, ви зараз не на Землі, тому тут діють наші закони. Я здогадуюсь чому ви відмовляєтесь. Ви боїтеся, що не впораєтеся з такою кількістю жінок. Бажаєте, можете собі вибирати по одній чи дві. Скільки, кому з вас заманеться. Або можете міняти за власним бажанням. Жодна з нас не відмовиться, тому що ви вдруге подарували життя моїй чи її дитині. А ось прийшла сестра, врятованої вами дитини. Вона найстарша у сім'ї, але вона прийшла з вдячністю. Якщо ми не віддячимо вам, нас проклянуть наші ж діти.

— Глене, Соколе, — телепатичне запитання, — я розгублений. Що робитимемо?
— Варваре, можна я поговорю з ними?
— Давай, дерзай.
— Милі жінки, — почав вкрадливо Глен, — для чоловіка моєї цивілізації визнавати, що він не може впоратися (сексуально) з кількома жінками, є найбільшою ганьбою. Але ви мені вибачте, вас не дві-три, навіть не двадцять-тридцять, вас тисячі. У такому випадку я вважаю, що ви хочете нашої смерті, — та жінки не повелися на його жарт.

— Даруйте, — заперечила одна з жінок, — але ви нас невірно зрозуміли. Все залежить від вашого бажання. Хочете по одній постійно – це ваш вибір. Якщо не влаштує, можете змінити. Ніхто й не заїкнеться, навіть не подумає нічого поганого. А можна зробити так, щоб все було взаємно.
— Що ви маєте на увазі?
— Кожна з нас теж має почуття. Хтось із нас віддасть перевагу одному з вас, хтось усім трьом. Але це на ваш розсуд. Хоча гурти і в нас, Кверків не вітаються. Я пропоную всім жінкам підійти до свого обранця. А ви вже самі вибиратимете зі своїх фавориток.

— Ідея гарна. Але дайте мені відповідь, що ж на це неподобство скаже ваш король.
— Якщо ви не оберете нікого, тоді від короля, як мінімум, зневага та позбавлення всіх можливих пільг.
— Якщо так стоїть питання, то доведеться поступитися. Але постає доволі слизьке запитання: а якщо хтось закохається? Не має значення хто. Хтось із вас, чи хтось із нас. Як бути у такому випадку? Та ще й за умови, що особисто я одружений.

— Від кохання ніхто не застрахований, — сказала одна з жінок, — пане посол, ми не сміємо розбивати вашу родину (це святе), але це не заважатиме вам отримувати задоволення від когось із нас. Тому ніхто з обраних не матиме жодних претензій та вимог.
— Гаразд дівчатка, вибирайте своїх фаворитів, — мою увагу привернула поведінка тієї дівчинки (чи молоденької жінки), яка була сестрою комусь із врятованих дітей. Вона побігла поближче до Сокола, і намагалася стати якомога ближче до нього, та її інші не пропускали.

— Дівчата, образ не буде, на обраних?
— Звісно, ​​не буде, — почулося у відповідь.
— У такому випадку я прошу допомагати сім'ям вибраних, — всі схвально загули.
Незабаром з нами залишилося троє жінок (принц все ж таки вибрав ту жваву дівчинку), Глен теж облюбував собі. Та й я вибрав молоденьку жінку, а решта поспішили з дітьми на лайнер і відчалили лайнером додому.