Читати книгу - "Небесний Легіон, Наталія Глушко"

— Почекай. Ми тебе нікуди з собою не беремо, — почав було Лорін, але гном не слухав.

— Я бачив, як ви билися! Ви справжні герої! А я… ну, я теж не ликом шитий! Правда, трішки невдачливий. Але поряд з вами, я впевнений, що моя невдачливість не буде такою помітною.

— "Трішки"? — саркастично перепитала Ріанель, дивлячись на його побитий і розхристаний вигляд.

— У будь-якому разі, я точно вам потрібен. Я знаю все про монстрів, пастки й… ну, ще трохи знаю, як готувати пиво і навіть вмію готувати  деяку їжу! Зі мною  ви не будете ні голодні,  ні спраглі. А ще вам не буде сумно в дорозі. Я співати вмію.

— Ти думаєш , що він нам потрібен? Двох ідіотів в одній компанії трохи забагато, тобі не здається?— тихо запитала Ріанель Лоріна.

— Як мінімум, він веселий. А ти зануда, Неллі. А ще, як варіант,  він може стати живим щитом, якщо щось піде не так,— відповів той, знизуючи плечима.

— Чудово! Отже, вирушаємо разом! Я можу нести ваші речі!— сказав Гундрік, мало не стрибаючи від радості.

— Так, це буде весело, — промовив Лорін, усміхаючись.

—А зараз ходімо хоча б поснідаємо, бо монстри монстрами, а сніданок за розкладом.

Усі учасники битви відправилися в трактир, де на них чекав такий довгожданий сніданок.