Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

Цього ранку, я сиділа перед дзеркалом поки Ненсі робила мені зачіску, від хвилювання в мене тремтіли руки, бо сьогодні повинні були прийти по скерипі. І я дуже хвилювалася, що вони можуть їм не сподобатися або я можу щось з дуру ляпнути і все зіпсувати.

– Не хвилюйтеся ви так пані, все пройде чудово.

– А якщо їм щось не сподобається або ціна товару буде завелика?!

О чорт! Я зовсім не подумала про ціну яку треба отримати за ці опудала, та й взагалі я навіть місцевої валюти не знаю! Треба негайно вирішувати це питання!

– Ненсі, а де зараз знаходиця Лайон?

– Здається він зараз в майстерні, перевіряє цілісність замовлених опудал.

Вже через двадцять хвилин, я мчала в майстерню, знаходжу там Лайона.

– О, ви якраз вчасно я вже збирався йти до вас.

– Лайоне, я хотіла тебе запитати. Скільки будуть коштувати ці опудала?

– Хм, я не знаю пані… але думаю десь тисячу чи п’ятсот золотих монет точно, а то і більше!

– Хіба Вільям не узгоджував ціну з клієнтами при виробі опудал?

– Ні, він озвучував ціну вже пісня закінчення.

Ха, це ж треба таке, так тягнути з розміром ціни. Хоча… мабуть, Вільям був не дурний, раз так робив… і зважаючи що на його вироби був настільки шалений попит і він міг продати його за ту ціну яка була йому вигідна… Це ж просто чудово! Якщо звичайно все так і буде продовжуватися. Я змогла б доволі швидко зібрати гроші!

– Тобто я правильно розумію, що ми можемо назвати їм яку завгодно ціну і вони погодяться?

– Так.

Взагалі, це звучить трохи не чесно, щодо покупця що не знає ціни свого товару і наосліп-ціни купує його, а щодо іншої сторони монети, це ж страшенний плюс в мій гаманець! Да Маріє, десь глибоко під землею, тобі вже готують окремий котел за це. Ні, ну, а що! Виживати якось треба, та й прикупити продукти треба, а то я вже не можу цілий день їсти одну лиш кашу! Так що я вирішила скористатися запропонованій мені можливості, яка буквально впала мені під ноги. Залишилося вирішити питання щодо мого дідо-нариченого.

Ми в трьох сиділи в вітальні чекаючи на клієнтів, я вирішила все-таки задати хвилююче мене питання.

– Слухайте, а не можна якось відмовитися від одруження?

– Навряд чи… – починає Ненсі –  хоча декілька способів все-таки є.

– І які саме?

В цю мить, щічки Ненсі пофарбувалися в легкий рум’янець, і тоді я вперше побачила як ніяковіють привиди.

– Перший спосіб, не завжди може спрацювати… але я б вам не рекомендувала його.

– І чому?

– Тому, що вам треба буде втратити невинність… а навіть якщо ви її все-таки втратите, це не завжди гарантує що вас не одружать.

– Жах! Ні, мені такий метод не подобається. А як щодо інших методів?

– Або вам треба знайти сильного покровителя який міг вас захисти! Ну ще як варіант, вам вийти заміж за того кого ви оберете і вам не доведеться одружуватися з герцогом.

Мда, варіантів в мене не багато та й і не найкращі, перший спосіб я взагалі обдумувати не стану, щодо останнього… одружуватися зараз я теж не хочу, бо хто його зна яка людина мені попадеться, та й не можна ж так, одружитися на першому ліпшому. А щодо другого варіанту можна було спробувати, знайти якогось покровителя чи захисника було б непогано…. Точно! Я б могла йому запропонувати фіктивний шлюб! Звичайно якщо він на це погодиться, тоді все склалося просто пречудово!

– Ненсі, а ти випадково не знаєш когось хто міг стати мені покровителем? Звичайно за пристойну оплату, якщо буде треба.

– Ну… - почала Ненсі.

Я з великою надією дивилася то на Ненсі, то переводила благаючий погляд на Лайона.

– Навряд чи хтось із членів знаті погодиться на таку роль… – перебив Лайон Ненсі і потім продовжив – навіть найнищі і найбідніші з баронів не погодяться.

– Але чому? – запитала з нерозуміння.

– Розумієте – почала Ненсі – така робота не сильно шанується серед вищого суспільства, тому що вона прирівнюється до рабської роботи.

– Рабської? Хіба може вважатися робота за яку тобі платять рабською. Це ж повний абсурд!

– Навряд чи в нас вийде знайти когось серед них… – промовив Лайон.

– А що як купити сильного раба і поставити його як охоронця, якщо він буде достатньо сильний, ніхто не посміє змушувати вас робити щось проти вашої волі, в тому числі одружуватися – запропонувала Ненсі.

Чесно кажучи, купувати когось як річ і змушувати проти його волі працювати мені не хотілося. Все-таки, незважаючи на те, що вони раби… але ж в них теж є свої почуття. Бажання. Та в кінці кінців мрії!

– Але як можна купувати людей і змушувати їх до такого! Це ж дикість! – обурююсь.

– Розумію пані, але в вашому випадку це єдиний вихід. І ви могли б йому запропонувати вигідну угоду і він буде працювати з власної волі ну… – не дуже впевнено, вона промовляє далі – або ж звільнити і платити йому за те, що він вас охороняє, якщо вам буде так зручніше… – все-таки намагалася вмовити мене Ненсі.

– А якщо йому запропонувати фіктивно одружитися після того, як його звільню?

Два привиди різко притихли, щось обдумуючи.

– Думаю, це не дуже гарна ідея – промовив Лайон.

– Чому?

– В нашому світі не заведено одружуватися з колишніми рабами, тим паче вам з вашим титулом.

– А що як спробувати… та й і якщо ніхто не буде знати що він був колишнім рабом?

– Пані, на рабському ринку не має людей… там тільки істоти різних рас, яких купують як робочу силу… – промовила Ненсі.

Після цих слів, в мене не було жодного питання, а тим паче відповіді на це… я просто не знаю що робити далі, чи вигадати щось ще, але що?! Або все-таки погодитися на цю пропозицію.

З роздумів мене вивів стукіт у двері, Лайон одразу підхопився на ноги й пішов за опудалом. Я підійшла до вхідних дверей і відчинила їх, переді мною стояв високий темноволосий чоловік в дорогому дублеті, на вигляд йому було років сорок п’ять, сорок вісім.