Читати книгу - "Кодекс України про адміністративні правопорушення : Науково-практичний коментар"

5. Частина 4 коментованої статті визнає адміністративне видворення іноземців адміністративним стягненням, хоча воно за своїм характером є заходом припинення. Це пояснюється тим, що адміністративне видворення застосовується лише до іноземців і осіб без громадянства, які постійно проживають за межами України, у випадках грубого порушення ними законодавства про правовий статус цих осіб в Україні, адміністративного, фінансового та іншого законодавства. Мета зазначеного заходу - припинити протиправну поведінку іноземців і осіб без громадянства. Метою адміністративного стягнення коментована стаття називає, перш за все, покарання порушника, виховання його в дусі додержання законів, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Адміністративне стягнення, крім обмежень, пов’язаних з його реалізацією, має наслідком для правопорушника ще й так званий стан «адміністративної покараності», тобто протягом року особа вважається такою, що була піддана адміністративному стягненню. Адміністративне видворення зазначених наслідків не викликає. Нарешті про припиняючий характер цього заходу свідчить порядок його застосування. Адміністративне стягнення реалізується під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, порядок якого на адміністративне видворення не поширюється. Все зазначене дає підстави стверджувати, що адміністративне видворення іноземців і осіб без громадянства за межі України не можна назвати адміністративним стягненням. А оскільки в цих випадках йдеться про припинення протиправної поведінки, то воно не може бути чимось іншим, крім заходу адміністративного припинення. Зазначене обумовлює необхідність удосконалення правової норми.

6. Орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення, може призначити тільки те адміністративне стягнення, яке міститься в тій або іншій статті законодавчого акта, що встановлює відповідальність за конкретне адміністративне правопорушення.

7. Деякі з перерахованих у коментованій статті видів адміністративних стягнень взагалі не можуть застосовуватися до певних, точно зазначених у законі категорій громадян. Так, позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв’язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, а також у разі невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця ДТП, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння. Позбавлення права полювання не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування (ч. 2, 3 ст. 30 КпАП). Адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої груп (ч. 2 ст. 32 КпАП). До військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, не може бути застосовано виправні роботи і адміністративний арешт (ч. 1 ст. 15 КпАП).

8. Усі види адміністративних стягнень за виключенням попередження полягають у спричиненні винній особі певних втрат майнового характеру (штраф, оплатне вилучення або конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, виправні роботи), обмеженні її прав (керування транспортним засобом, права полювання, адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок) та короткотерміновому позбавленні волі (адміністративний арешт). Вони мають на меті від імені держави покарати винну особу за вчинення адміністративного правопорушення, а також здійснити виховний вплив на неї та інших осіб, попередити скоєння протиправних дій у майбутньому. Відповідно штрафи та інші адміністративні санкції майнового характеру стягуються у доход держави.

За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:

1) зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

2) попередження;

3) догана або сувора догана;

4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

[Кодекс доповнено статтею 24-1 згідно із Законом України № 244/94-ВР від 15.11.94 p.]

1. Необхідність виокремлення спеціальних норм про адміністративну відповідальність неповнолітніх обумовлена принципами справедливості та гуманізму. Враховуючи біологічні, психологічні та соціальні характеристики неповнолітніх, закон передбачає особливості притягнення їх до адміністративної відповідальності, звільнення від відповідальності, призначення адміністративного стягнення та специфічні заходи впливу. Ця позиція базується на міжнародно-правових актах, зокрема Декларації прав дитини, у Преамбулі якої зазначається, що неповнолітні, у зв’язку з їх фізичною і розумовою незрілістю, потребують спеціальної охорони і захисту, зокрема, належний правовий захист. Особливості вікової психології неповнолітніх дають змогу обмежитися щодо таких осіб порівняно більш м’якими заходами, достатніми для забезпечення їх виправлення і перевиховання. Суспільство не має право висувати до неповнолітніх такі самі суворі вимоги, як до своїх дорослих членів. Тому часто щодо неповнолітніх достатніми є міри виховно-педагогічного, а не карального характеру

2. Норми, спрямовані на забезпечення нормального фізичного і психічного розвитку неповнолітніх, містяться в низці статей КпАП. Так, ст. 13 регламентує вік, з якого може наставати адміністративна відповідальність. Ст. 34 відносить до обставин, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, вчинення правопорушення неповнолітнім. Згідно зі ст. 35 відносить до обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, віднесено втягнення неповнолітнього в правопорушення. Згідно зі ст. 40 встановлює особливий порядок відшкодування шкоди, заподіяної неповнолітнім у результаті вчинення адміністративного правопорушення

3. В Особливій частині КпАП містяться норми про адміністративні правопорушення, потерпілими від яких можуть виступати лише неповнолітні Так, ст. 180 встановлює адміністративну відповідальність за доведення неповнолітнього до стану сп’яніння батьками неповнолітнього, особами, які їх замінюють, або іншими особами, ст. 184 - за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Це свідчить про важливість охорони прав