Читати книгу - "Час Великої Гри. Фантоми 2079 року. Книга друга"

брати і сестри, прошу вас, — заспокоїв членів ЦКР Воля. — Брат Шморгун має право на власну думку. Вам, брате, — лагідно звернувся Воля до рудобородого, — добре відомо, що всі ці питання, які ви підняли, стоять на порядку денному. Включно з хлоркою. Документи треба читати. Ми їх обговоримо сьогодні. Обов'язково. Але спочатку треба визначитись з головним: держава, її формат, символи.

— Продовжуйте, батьку, — загула зала.

— Ви збожеволіли! — не здавався Шморгун. — Хочете будувати нову імперію, ще нічого не давши народу? Спочатку Київ треба відновити. Люди голодують… Базікати навчилися, а…

— Ми дамо народу все, — рішуче перервав його Воля. — Для цього ми прийшли сюди. Надовго прийшли. Ми дамо народу волю, землю, справедливість…

— А навала з Півночі? — ніяк не міг угомонитися Шморгун. — Це питання життя і смерті. Чому ви про це не кажете?

— Брате Шморгун, — жалібно скривившись, мовив Воля. — Я прошу вас не сіяти паніку. Після розпаду Росії та падіння Чорної Орди для нас склалися якнайкращі геополітичні умови. Нікому до нас у цій Темряві немає справи. А з окремими вовчими зграями ми впораємось, сил у нас достатньо. Зараз час будувати, а не воювати. Збирати каміння, а не розкидати. Народ не хоче війни. Навоювалися. Тож займайтеся спокійно відбудовою Києва. Але Київ — це лише столиця, а нам потрібна вся Україна. Вся, — повторив вагомо Василь Воля. — Ми повинні мати ясну перспективу на майбутнє. Й будуватимемо УССД — Українську соборну солідаристську державу. Чи називати її Україна-Русь, чи просто Україною — вирішить народ… Я маю для вас, брати і сестри, добру новину.

Знову, як досвідчений актор, він зробив паузу. Всі змовкли.

— Згідно з прогнозом вчених з Національної обсерваторії імені академіка Яцкова, у найближчі місяці відбудеться розрив щільного шару з хмар і попелу, що означає закінчення Великої Темряви, повернення до сонця і нормального життя.

— Ура! — вигукнув хтось у залі. Залунали оплески.

— Добре, добре! — підняв урочисто вгору руки Воля, широко всміхаючись.

«Він дуже харизматичний, і йому довіряють, — подумав Гайдук. — Це не Махун і не Клинкевич. І не колишній Капран. А що з Індірою Голембієвською?» — згадав він раптом смагляву багатодітну матір з карміновою позначкою на чолі. В залі її не було.

— Хочу накреслити наші найближчі плани, — продовжував Воля. — Брат Шморгун абсолютно правий. Нашому київському бюро, очолюваному братом Шморгуном, треба зосередити всі зусилля на вирішенні невідкладних проблем: налагодження водопостачання, очистка міста, транспорт, електроосвітлення — сподіваємось, що невдовзі зможемо запустити електростанцію на Оболоні. Я переконаний, що брат Шморгун і його люди подолають усі труднощі. Але ми нічого не вирішимо, поки не запровадимо тверді гроші. Є пропозиція назвати їх «куни». Це давньокиївська, ще до гривні, назва грошей. Походить від слова «куниця». І водночас слово «куна» буде означати Києво-Українська Народна Асамблея. Пропоную так назвати нашу партію. По секрету скажу вам, що ми надрукували в Братиславі потрібну кількість добре захищених асигнацій і через кілька днів, відповідно підготувавшись, роздамо кожному киянину по сто кун з досить високою купівельною спроможністю. Ліквідуємо всі фальшиві купони і весь цей мотлох зі старих грошей.

«Завтра в Києві почнеться паніка, — подумав Гайдук. — Спекулянти почнуть скуповувати за купони все, що тільки можна».

— Є заперечення? Прошу голосувати. Одноголосно.

— І друге, — задоволений своєю владою над членами ЦКР, продовжував Воля. — Пропоную вже у березні зібрати представницьку асамблею українських міст і земель з метою визначення основних засад формування української державності та нашої символіки. Подумайте, браття і сестри, в який важкий, але прекрасний час ми живемо! Адже сьогодні, коли весь світ лежить в руїні, коли наші вороги перетворилися на порох, ми з вами відчуваємо себе справжніми творцями. Творцями нації, творцями національної релігії Велеса, Дажбога, Перуна, Лади, а не брехливої, нав'язаної нам підступними греками юдохристиянської, чужої нашому народові віри. Ми станемо творцями національної держави укрів і русів — України-Руси. Як велить нам Велесова Книга:

Предречено од старих часів, що мусимо в спілці з іними створити державу велику, відродити маємо Русь нашу з Голуном і трьомастами городів і сіл. Вогнищ дубових дим там, і Перун наш є, і земля. Се бо Мати-Птиця співає про дні ті, і чекаємо на часи ті, в які крутиться стануть кола Сварожі до нас, і часи ті знову йдуть до нас[3].

Ці його натхненні слова присутні зустріли зливою оплесків. Тільки Шморгун, махнувши рукою, пішов із зали.

… За три години ЦКР доповзла до питання Гайдука.

Василь Воля, що вів засідання, відповідав на запитання, сперечався і переконував своїх колег, вже виразно втомлений, монотонно зачитав коротку біографічну довідку Гайдука і запропонував обрати його кандидатом у члени Центральної координаційної ради.

Вже поставив був це питання на голосування — як завжди, очікувано позитивно одностайне, — проте піднявся невисокий молодий чолов'яга з довгими козацькими вусами і прим'ятим обличчям, схожим на часто вживану, розтягнуту маску з полілату, назвався Олександром Чаленком і сказав, повільно і важко прожовуючи слова:

— Я не розумію, браття і сестри, що відбувається. По-перше, я хочу подивитися на генерала Гайдука.

Гайдук підвівся, і всі присутні озирнулися, щоб побачити його.

— По-друге, хто він такий? Це чужа, ворожа нам людина. Він активно будував злочинний режим Махуна, займав найвищі державні посади в тій державі. Він відмовився взяти участь у військовому перевороті проти гетьмана, в результаті чого постраждало багато невинних людей, таких, як