Читати книгу - "Магія без пам'яті , Мiла Морес"

- Знаєте… Мені здається, ми не спрацюємось. Все-таки у Маріси списки були кращими, і вона дівчинка розумна, вам краще вибрати її.

- Міс Катаріс, я вже визначився. Чи ви думаєте, я досі в образі на те, що ви назвали мене маніяком-збоченцем? Думаєте помститися хочу? Поспішаю запевнити, що ні. Це не у моїх правилах.

- Але ви все ще пам'ятаєте...

Ой, недобре все це, чую п'ятою точкою.

- Якщо вас цікавить, чому я вибрав саме вас, відповім після занять, коли в нас буде менше слухачів.

Я озирнулася. Справді довкола надто багато допитливих очей, хоча після слів викладача всі різко почали вдавати, що не підслуховували.

Навіщо він згадав про маніяка та збоченця, коли бачив, що нас слухають? Промовчав би, ні. Тепер мені доведеться відповідати на розпитування.

Відійшла від викладацького столу до свого місця. Тут же поруч опинився Роксі. Вже й руку мені на талію кладе, ніби ми встигли так потоваришувати.

- Руки прибери, Роксі, - шиплю на нього грубо, - і не смій мене лапати.

- Ти ж тепер моя дівчина, - посміхається.

- Я згоди не давала, і взагалі не збираюся зустрічатися з тобою. Давай повернемося до колишніх стосунків. Я тікаю, ти наздоганяєш.

- Лаурі, ми вже не діти, щоб бігати, - якось надто серйозно він це сказав, на того колишнього Роксі несхоже.

- Я точно, а ось ти... не знаю, - підколюю його від душі.

- Мені теж вісімнадцять, як і тобі.

- Та ну? Раніше я тобі хоч виправдання могла знайти, подумавши, що ти ще не доріс, а тепер...

- Я ж бігав за тобою, бо ти мені подобалася. Але я цього не усвідомлював, мабуть.

- А друзі твої навіщо мене задирали?

- По дурості, мабуть.

- Ти може зовсім не на мій смак.

Сказала необдумано, а сама розглядаю свого залицяльника. До речі, першого за все моє життя. Я, звичайно, ще не до кінця повірила в те, що дійсно йому подобаюся, але якщо це так... Виглядає він непогано, не гірше, ніж Ріен, у чомусь навіть краще. У Роксі очі горять шаленим блиском, в посмішці ховається грайливість. Він веселий. Підліткових прищів вже немає, очі виразні, темне волосся зачісане по-модному, злегка неохайно. Одяг на ньому новий, чистий, підібраний зі смаком. І сережок у вухах немає, як у Ріена, це безперечно плюс.

- А хто на твій смак? - Він простежив за моїм поглядом. - Ріен? - Запитав занадто голосно, його друзі повернули до нас голови.

- Чого ти так репетуєш? Я не казала, що мені Ріен подобається.

- А подивилася ти на нього, - в інтонації вже чую загрозу. Чи це ревнощі такі? Він нікуди не поспішає? Вже влаштовує мені скандал, причому в аудиторії перед глядачами. – З ним ти не зустрічатимешся. Він же спить із кожною зустрічною, йому взагалі все одно з ким. Хочеш поповнити його список?

Я підняла брови.

Ріен? Спить із кожною зустрічною?

Здається, я почала червоніти.

Та ну ні…

Не може бути такого. Йому ж сімнадцять! Навряд чи мої однокласники (тепер одногрупники) мають досвід у таких справах. Я ж бачила все їхнє життя у школі, тільки на літо розлучалися. Ріен ніколи ні з ким не зустрічався! Ну було якось з Кес спілкувався, з Майлі з паралельного класу, з Трікс, Джені, Еллі, ще...

Ух ти ж бляха...

- Він що спав із усіма дівчатами, з якими спілкувався? - питаю пошепки, підсунувшись ближче до вуха Роксі, киваю на Кес, що стоїть біля викладацького столу в компанії двох подруг.

- А ти що думаєш, просто так він із ними фліртував?

- Не віриться мені.

- Ще з восьмого класу. У нього вже список перемог ого-го, - сміється, але без заздрощів - за це йому плюс.

Невже я була така дурна, що не помічала цього? Чи мені не було справи до хлопців? Не можу повірити, що все це відбувалося в мене під носом. Я ніби щойно дізналася про існування Америки. Сама розумію, що виглядаю зараз безглуздо, але вже нічого не вдієш. Неосвіченість в амурних справах лягла помітним відбитком на моє обличчя.

- Отже, ти тепер моя дівчина. Називай мене Рокс, а то Роксі звучить по-дитячому. І, до речі, я вже записав нас на факультатив до містера Нотрила. Щоп'ятниці після занять у місцевому парку. Форма одягу - спортивна.

- Коли це ти встиг?

- Ти поки що з Нотрилом спілкувалася, тут листок по партах ходив.

- Але я взагалі не збиралася туди йти. Там щось із бойовими справами пов'язане. Навіщо мені це треба?

- Та яка різниця, там у будь-якому випадку буде веселіше, ніж в інших.

- І я не твоя дівчина, - схаменулась пізно.

Почалася наступна пара.