Читати книгу - "Врятуй мене, якщо зможеш , Еммі Берн "

Все тіло тремтіло, я намагалась себе заспокоїти. Тримаючи в руках пташку, з очей продовжували текти сльози. Все мало бути по іншому. Мені страшно, дуже страшно.

Ми мовчки приїхали до його будинку, він так само витягнув мене із машини. Я боюся навіть звук подати, що він зі мною зробить?

Павло штовхає мене на диван, та нависає зверху.

— Перестань плакати. Я так себе ледве контролю – гарчить. Його очі ще сильніше палають від люті.

Тремтячими руками витираю сльози, але вони все одно продовжують текти.

— Паш, я... – Він закриває мій рот рукою, та нахиляється ближче до мене.

Я відчуваю його подих на собі, його лють з якою він видихає повітря. Заплющую очі, несила витримати його погляду.

— Ти тепер ніхто. З цього будинку ти не вийдеш, а тим більше ніякого телефону. Для всіх ми будемо зразковим подружжям, але тут за стінами цього дому ти будеш рабинею. І так, таку як ти я й пальцем не торкнусь – Паша відходить від мене, та йде геть.

Я ж продовжую сидіти на дивані. Одне добре, він мене не торкнеться. Найстрашнішого не буде, а там я зможу пояснити, хоча б спробую точно.

Як вам розвиток подій ? Як думаєте що сказав Левицький? Мені буде дуже цікаво почути вашу думку ;)