Читати книгу - "Зраджений коханням, Шенна Кахрет "

—Ти дуже туманний, і це не допомагає. - Я склала руки на грудях. —Я ставлю тобі пряме запитання: який до тебе підхід?

Лестерн мовчав і поки він обмірковував відповідь, я швидко додала:

—Зауваж, я не розраховую на твою підтримку, а гоже розмірковувати, так що не треба мені говорити, що мої вчинки безрозсудні і дурні в задумі.

—Ти маєш спершу знати кілька наших правил та історію.

Я повільно повернула голову у бік хлопця. Кожна деталь була на вагу золота.

—Слухаю.

—Не Росс створив цю компанію, а Маріс Несбітт. Вона існує вже рівно п'ятсот років, цього року виповнилося, і на кожен ювілей щось відбувалося, так і були придумані правила,- Лестерн глянув на мене, переконуючи себе, що я його уважно слухаю.

—Так, цього року і ви щось придумаєте?

—Можливо, але у нас тема про інше. Перше правило – не переходь дорогу головному.

Я трохи закотила очі. Це правило було скрізь: у кодексі честі лицарів і в омерті, а також у школах та університетах. Я була б здивована дізнатися хоча б про одне місце, де цього правила не існувало.

—Історія свідчить, що Армас Фертинг був одним із найкрасивіших юнаків у навчальному закладі і за його популярність хлопця взяли до компанії. Там була чарівна дівчина, порівняти яку можна було з Афродітою. Молоді люди покохали одне одного, але одне їм заважало – дівчина була у стосунках із Шандором, далеким онуком Маріса. Приховуючи їхні зустрічі, хлопець прагнув бути наближеним Несбітта, щоб захопити владу, що невдовзі в нього й вдалося зробити. Продавши душу дияволу, Армас уклав з ним угоду, що вночі спалить Шандора, але він не знав – Несбітт давно підписав договір зі злом, так що воно його оберігало. Юнакові снився тиждень сон про те, що він горить, а поряд стоїть Армас із усмішкою на обличчі; не витримавши більше чути власні крики уві снах і наяву, від яких власне й прокидався, Шандор вирішив поговорити з другом тет-а-тет, щоб переконатися, що той не ворог, але все було навпаки.

Машина зупинилася на світлофорі, чекаючи часу, коли можна буде рушити далі.

—Армас здав не лише свої плани, а й дівчину, з якою таємно зустрічався та будував плани щодо захоплення компанії. Кохана обох хлопців просила помилування, але Шандор не міг пробачити таку помилку, тож наказав спалити коханців, як це вони хотіли зробити з ним.

—То Росс теж підписав угоду з дияволом?

—Можливо.

Акоста загадково глянув на мене і знизав плечима.

—А якщо серйозно.

—Правило номер два, - погляд хлопця перейшов на дорогу, де червоний колір змінився на зелений, дозволяючи рухатися далі по дорозі, —не можна згадувати компанію поганим словом. Вісімнадцяте століття, на дворі зима. Дівчину вісімнадцяти років віддали до коледжу, щоб вона могла не занурювати батька обличчям у багнюку перед друзями та родичами. Сабіні Кескінен – так звали дівчину – не хотілося їхати в іншу країну, та й взагалі виходити з дому кудись, але указ батька – закон у сім'ї, так що довелося підкоритися. Приїхавши, її краса дуже запала в душу одному юнакові з компанії, тож переконавши головного, вони прийняли дівчину до себе. Сабіна не була щаслива, що на навчанні, що в компанії і єдиним способом повернутися додому було вигнання. Дівчина почала погано вчитися, а потім і шепотіти за спинами всіх учнів, налаштовуючи одних проти інших. Так зав'язувалися конфлікти і незабаром вони торкнулися головної компанії. Вирішивши покарати винну, яка посміла облити їх брудом, хлопець, якому вона була симпатична, вирішив утопити Сабіну в бочці з брудом, як символ її хибних слів, а потім написав листа і попросив відправити його батькові дівчини. Зробивши все як треба, гонець повернувся з сумною новиною – батько Сабіни залишив цей світ першим днем весни.

Я трохи насупилась, перетравлюючи отриману інформацію.

—А що було в листі?

—Вигадані чутки. Одні кажуть, що в тексті йшлося про саму дівчину, мовляв, справді розповіли про свої дії. Інші ж кажуть, що дівчина по-справжньому залишилася живою, їй довелося ховатися за іншим ім'ям і з цього Сабіна зробила урок: шукати собі вигоду, руйнуючи життя інших, – егоїстично.

Тяжко зітхнувши, я з шумом оперлася на спинку сидіння, дивлячись у лобове скло.

Тепер треба дотримуватися двох правил: не йти всупереч Росу і не шепотітися за спинами компанії.

Другий закон я вже порушила, розповідаючи Хелен про «німого» Харісона. Ці думки змусили мене трохи посміхнутися.

Машина зупинилася біля високої будівлі по всій окрузі, уособлюючи, що це і є ТРК, куди спочатку лежав наш шлях.

—Нам пора, - видав хлопець, виходячи з машини.

Подивившись на Лестерна, я тільки-но почула гучний плескіт, що означав, що Акоста покинув теплий салон і мені теж треба повторити за ним.

Залишивши теплоту, я опинилася на холоді, все ще не розуміючи як Сабіна зважилася ще в лютіші холоди, ніж ці, добиратися в рідне місто.

Акоста заблокував машину і попрямував до входу до будівлі, зовсім не чекаючи на мене.

Наздогнав хлопця, я примостилася поряд, ідучи за кожним його кроком.

—Коли будуть інші історії?

Я не могла сказати, що з Лестерна був відмінний оповідач, але розповіді справді були незвичайні, змушуючи отримувати для себе якісь уроки.

—Спочатку за вбранням чи косметикою? - запитанням на запитання відповів Акоста.

Що за модою одягу, що за відомими брендами косметики – я не стежила, так що мені було все одно куди йти.

—Давай вбрання.

Зайшовши всередину мене зустрів теплий кондиціонер, змушуючи посміхатися.

Піднявшись на ескалаторі на третій поверх, ми звернули в тиші праворуч, заходячи в магазин, де все було виконано в білих відтінках, змушуючи мружитися від яскравого світла.

Лестерн впевнено підійшов до стійки з речами, починаючи їх перебирати, підбираючи мені вбрання. Мій погляд пройшовся по всьому магазину, змушуючи тупцювати на одному місці, щоб розглянути все з усіх боків.