Читати книгу - "Війна і мир 3-4"

232

пали!

233

— Приберіть це,

234

«Ці нещасні наповнили священну фортецю, оволоділи рушницями арсеналу і стріляли у французів. Деяких з них порубали і очистили Кремль від їх присутності».

235

дикому патріотизмові Растопчина;

236

— Шанування всій компанії!

237

— Ви господар?

238

— Квартір, квартір. Французи добрі хлопці. Хай йому чорт, не будемо сваритись, дідусю,

239

— Що це, невже й тут ніхто не розмовляє по-французькому?

240

— Вас не поранено?

— Здається, ні,

241

але цього разу близько було,

242

— Хто ця людина?

243

— Ах, я, далебі, в розпачі від того, що сталося,

244

— Це нещасний божевільний, який не знав, що робив.

245

— Розбійнику, ти за це поплатишся. Наш брат милосердний після перемоги, але ми не прощаємо зрадникам,

246

— Ви врятували мені життя. Ви француз,

247

мосьє Рамбаля, капітана 13-го легкого полку

248

— Я росіянин,

249

розказуйте це іншим,

250

— Зараз ви мені все це розкажете. Дуже приємно зустріти співвітчизника. Ну! що ж нам робити з цією людиною?

251

— Ви врятували мені життя. Ви француз. Ви хочете, щоб я простив йому? Я прощаю йому. Вивести цю людину,

252

— Коли треба буде, вас покличуть,

253

— Капітан, у них на кухні є суп і смажена баранина. Накажете принести?

— Так, і вино,

254

— Француз або російський князь інкогніто,

255

— Я завдячую вам життям і я пропоную вам дружбу. Француз ніколи не забуває ні образи, ні послуги. Я пропоную вам свою дружбу. Більше я нічого не кажу.

256

— Капітан Рамбаль, 13-го легкого полку, кавалер Почесного легіону за бій сьомого вересня,

257

— Чи будете ви такі ласкаві сказати мені тепер, з ким я маю честь розмовляти так приємно, замість того, щоб бути на перев’язочному пункті з кулею цього божевільного в тілі.

258

— Годі-бо, будь ласка. Я розумію вас, ви офіцер... штаб-офіцер, можливо. Ви служили проти нас. Це мене не стосується. Я завдячую вам життям. Мені цього досить, і я весь ваш. Ви дворянин?

259

— Ваше ім’я? я більше нічого не питаю. Пан П’єр, ви сказали? Чудесно. Це все, чого мені треба.

260

чудово, прекрасно!

261

— Так, дорогий мій пане П’єр, я зобов’язаний поставити за вас велику свічку за те, що ви врятували мене від цього скаженого. З мене, бачте, доволі тих куль, які в мене в тілі. Ось одна під Ваграмом, друга під Смоленськом. А ця нога, ви бачите, яка не хоче рухатись. Це під час великого бою 7-го під Москвою. О! це було чудесно! Треба було бачити, це був потоп вогню. Завдали ви нам важкої роботи, можете похвалитися. І, їй-богу, незважаючи на цей козир (він показав на хрест), я був би ладен почати все наново. Жалію тих, які не бачили цього.

— Я був там.

— Чи ба, справді? Тим краще. Ви злі вороги, треба признатися. Добре держався великий редут, хай йому чорт. І дорого ж ви змусили нас заплатити. Я там тричі був, як ви мене бачите. Тричі ми були на батареї, тричі нас відкидали, як карточних солдатиків. Ваші гренадери були прекрасні, їй-богу. Я бачив, як їхні ряди шість разів змикалися і як вони виступали, наче на парад. Чудовий народі Наш неаполітанський король, який на цих справах зуби з’їв, кричав їм: браво! Га, га, то ви наш брат солдат! Тим краще, тим краще, пане П’єр. Страшні в боях, ласкаві з красунями — ось французи, пане П’єр. Правда ж?

262

— До речі, скажіть, будь ласка, чи правда, що всі жінки виїхали з Москви? Дивна думка, чого вони боялися?

— Хіба французькі дами не виїхали б з Парижа, якби росіяни увійшли в нього?

263

— Ха-ха-ха!.. От сказав штуку. Париж?.. Але ж Париж... Париж...

— Париж — столиця світу...

264

— Ну, якби ви мені не сказали, що ви росіянин, я б пішов у заклад, що ви парижанин. У вас щось є, ця...

265

— Я був у Парижі, я провів там цілі роки.

— О, це видно. Париж!.. Людина, яка не знає Парижа, — дикун. Парижанина впізнаєш за дві милі. Париж — це Тальма, Дюшенуа, Потьє, Сорбонна, бульвари,

266

— на ввесь світ один Париж. Ви були в Парижі і зосталися росіянином. Ну що ж, я вас за те не менше поважаю.

267

— Але повернемось до ваших дам; кажуть, що вони дуже вродливі. Що за дурна думка поїхати запроторитись у степи, коли французька армія в Москві! Вони пропустили чудесну нагоду. Ваші селяни, я розумію, але ви — люди освічені — повинні б були знати нас краще. Ми брали Відень, Берлін, Мадрід, Неаполь, Рим, Варшаву, усі столиці світу. Нас бояться, але нас люблять. Не завадило б знати нас ближче. І потім імператор...

268

— Імператор... Що імператор?..

269

— Імператор? Це великодушність, милосердя, справедливість, порядок, геній — ось що таке імператор! Це я, Рамбаль, кажу вам. Таким, яким ви мене бачите, я був його ворогом вісім років тому. Мій батько був граф і емігрант. Але він переміг мене, цей чоловік. Він заволодів мною.