Читати книгу - "Вогнем і мечем"

роки Визвольної війни Хмельницький проявив себе не лише як видатний полководець, а й як тонкий дипломат, який домігся визнання Європою Української держави як суб’єкта міжнародного права. Під тиском складної внутрішньої та міжнародної ситуації Хмельницький пішов на переговори з Росією. У березні 1654 року було укладено Переяславську угоду, згідно з якою Україна та Росія об’єдналися на конфедеративній основі. До кінця свого життя Хмельницький проводив незалежну внутрішню політику, прагнув зміцнити міжнародні позиції України. Помер у Чигирині і був похований у Суботові в Іллінській церкві. У концепції Сенкевича образ Хмельницького набирає демонічних рис і деградує через постійне п’янство. Перемоги під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями представлені не в безпосередньому зображенні і подані, до того ж, як наслідок прорахунків польських воєначальників. Це знижує на сторінках роману значення таланту козацького гетьмана і полегшує протиставлення йому військових доблестей Вишневецького. Під час облоги Збаража він втратив частину своєї харизматичної сили у зіткненні з князем Вишневецьким, а після поразки під Берестечком остаточного приниження він зазнав від втікаючого татарського хана.

Чаплинський Даніель – чигиринський підстароста, управитель маєтку Олександра Конєцпольського. Переслідувач Хмельницького, у якого він відібрав хутір Суботів усупереч королівському привілею і призвів до його ув’язнення коронним хорунжим Олександром Конєцпольським.

Чарнецький Стефан (1599–1665) – походив зі шляхти середнього достатку, один із 10 синів Кшиштофа Чарнецького. У війську з юних літ, учасник козацьких воєн; у 1649 році після поразки польських військ під Жовтими Водами потрапив до турецької неволі. Повернувшись із неї у чині полковника, далі воював на Україні, де прославився своєю жорстокістю. Поволі підіймався на все вищі посади: після поразки під Батогом став коронним обозним, а незадовго до шведської навали – київським каштеляном. Був тісно пов’язаний із королівським двором, відзначився під час шведської кампанії. Захищав оточений Краків, після капітуляції зайняв вимушено нейтральну позицію. Помер 16 лютого 1665 року в Сокілці під Львовом, повертаючись зі східного фронту, внаслідок отриманих ран, після тяжкої хвороби. У Трилогії вперше його зустрічаємо у 1-му томі «Вогнем і мечем» під Жовтими Водами (під час зображення смерті Стефана Потоцького і в короткій розмові зі Скшетуським). Значну роль відіграв в історичній лінії «Потопу».

Ян Казимир Ваза (1609–1672) – король Польщі у 1648–1668 роках. Походив зі шведської династії Вазів. Син короля Зигмунта ІІІ і його другої дружини Констанції. У молодості був учасником військових походів: проти Швеції (1629), Московії та Туреччини. Брав також участь у Тридцятилітній війні. Два роки провів в Італії у монастирі єзуїтів, але покинув цей орден. У 1646 році отримав звання кардинала, а в листопаді 1647 року відрікся від нього і після смерті брата був обраний польським королем (у 1648 році). Одружився з Марією Людвікою, вдовою Владислава IV. Після невдалих спроб мирних переговорів з Хмельницьким і низки поступок з перемінним успіхом вів військові дії (Зборівський мир, перемога під Берестечком). Це, однак, не придушило козацького повстання: Україна уклала союз із Москвою, що викликало подальші війни Речі Посполитої з Росією. До того ж до ослабленої Речі Посполитої вдерлася шведська армія.

Таким чином, панування Яна Казимира обернулося низкою болісних поразок для країни. У 1668 році Ян Казимир зрікся престолу і виїхав до Франції, де отримав абатство Сен-Жермен. Помер після тяжкої хвороби 16 грудня 1672 року.

Ян Казимир присутній у всіх частинах Трилогії, однак тільки у «Потопі» він стає виразно індивідуалізованим персонажем. У «Вогнем і мечем» письменник зобразив короля на початку панування, напередодні коронації, тобто іще в непевній ситуації, підпорядкованого планам канцлера Оссолінського і мирної «фракції», до того ж у тіні князя Вишневецького, а в «Панові Володийовському» в момент відречення від престолу. Однак скрізь він втілює концепцію доброго володаря, який мудро керував Річчю Посполитою у часи випробувань.

Ростислав Радишевський

Примечания

1

Франк Сисин. Вправи з політичної коректності // Критика.  – 1999.  – № 9 (23).  – С. 28.

2

Шевчук Ю. «Вогнем і мечем» як чинник української культури // Критика.  – 1999.  – № 9 (23).  – С. 26.

3

Польско-русские отношения XVII в. в современной польской призме (По поводу повести Г. Сенкевича «Огнем и мечем») // Антонович В. Моя сповідь. Вибрані історичні та публіцистичні твори. – К., 1995.  – С.106–135.

4

Див.: А[нтонович] Д[митро]. Вступ //Антонович В. Про козацькі часи на Україні – К.: Дніпро, 1991. – С. 7.

5

Дмитро Дорошенко цит. за Слабошпицьким: М. Антонович повертається //Антонович В. Про козацькі часи на Україні. – С. 223.

6

H. Sienkiewicz Dzieła. Wydanie zbiorowe pod redakcją J. Krzyżanowskiego. Warszawa, 1949–1955. – Т. I. – S. 13. Цит. за: J. Krzyżanowski Twórczość Henryka Sienkiewicza. – Warszawa: PIW, 1976. – S. 47.

7

J. Krzyżanowski Twórczość Henryka Sienkiewicza. – Warszawa: PIW, 1976.  – S.111–112.

8

У даному перекладі – Олена. (Прим. ред.)

9

номінально (лат.).

10

тривогу, сигнал до бою (лат.).

11

допомога (лат.).

12

заздрість (лат.).

13

повторюю (лат.).

14

розумію (лат.).

15

на місці (лат.).

16

Хай живуть (лат.).

17

Хай живе (лат.).

18

Чотири статті польового суду: зґвалтування, підпал, розбій і напад збройною силою на чужий дім (лат.).

19

збройною силою (лат.).

20

Не знаю (лат.).

21

змія (лат.).

22

готується (лат.).

23

Серця (лат.).

24

воїнські настанови (лат.).

25

точно (лат.).

26

з пошаною (лат.).

27

у скорботі (лат.).

28

я почну (лат).

29

молодість (лат.).

30

помилку (лат.).

31

за обвинуваченням у державній зраді (лат.).

32

пристрій (лат.).

33

солодкий спомин (лат.).

34

вустами (лат.).

35

рід людський (лат.).

36

Час біжить (лат.).

37

Або мир, або війну! (лат.)

38

Це слова Маскевича, котрий міг не знати про перебування на Січі Самуеля Зборовського. (Прим. авт.)

39

заради вічної пам’яті (лат.).

40

рубежі (лат.).

41

коло земель (лат.).

42

себто (лат.).

43

«Помилуй мя» (лат.).

44

«Юрби пастухів і всякого наброду, перекинчиків із своїх племен» (лат.).

45

збудити (лат.).

46

не забороняю (лат.).

47

страховисько