Читати книгу - "Коли поруч Марічка, Тіна Волф"

Коли айтішники беруться за справу, це вже не просто вирішення проблеми — це стратегічний наступ, гідний пера Сунь-Цзи, але з обов'язковим використанням мемів у якості психологічної зброї, детальних PowerPoint-презентацій, що пояснюють план у п'ятиста слайдах, і кави, яка ллється рікою, здатною забезпечити енергією невелику електростанцію. Дізнавшись, що якийсь надто елегантний самозакоханий ветеринарний лікар на ім'я Марк вирішив нахабно «відбити» у їхнього Артема Марічку, друзі-колеги по роботі просто не змогли залишитися осторонь. Як влучно висловився Тоха, головний спеціаліст відділу з особливо гострих випадків обурення:

— Ми що, дарма роками просиджували штани за «Цивілізацією»? Ми його тактично нейтралізуємо, як той дратівливий баг, що вічно вилазить у нічних білдах релізу.

В офісі їхньої компанії, терміново зібрався анти-Марк комітет у складі двох найвідданіших (і найексцентричніших) колег Артема. У кімнаті переговорів, де зазвичай бурхливо обговорювали майбутні оновлення CRM-системи* /*Система управління взаємовідносинами з клієнтами/, тепер панував бойовий дух, густий запах свіжої піци (замовлення Тохи, як стратегічний запас провіанту) та рішучість, гідна спартанців. Артем сидів на незручному офісному стільці в центрі цього хаотичного штабу, маючи вигляд нещасного героя, якого щойно привели на військовий трибунал, а двоє його вірних соратників — Роман, гуру кібербезпеки з маніакальною любов'ю до всього, що блимає, та вже згаданий Тоха, чия здатність генерувати саркастичні коментарі перевищувала швидкість світла, — стояли навколо нього з серйозними обличчями, наче готувалися до запуску міжконтинентальної балістичної ракети.

— Отже, пункт перший, — урочисто почав Роман, чиї пальці вже клацали по клавіатурі ноутбука, що випромінював синє сяйво. — Ми повинні ретельно проаналізувати об'єкт. Виявити його слабкі ланки. Кожен самозакоханий красень має свою ахіллесову п'яту… свій фатальний глюк у системі. Наприклад, цілком можливо, він панічно боїться… хом'яків. Або у нього рідкісна алергія на… декоративних кроликів ангорської породи.

— Або, як варіант, — жваво підхопив Тоха, чия фантазія працювала на повну потужність, підігріта парою шматків піци з пепероні, — у нього десь завалялася стара сторінка в «Однокласниках», куди він ночами заходить і під псевдонімом «Маркіз де Сад» співає караоке хіти 90-х, на кшталт «Рюмка водки на столе»? Компромат у чистому вигляді!

— Цікава гіпотеза, — задумливо протягнув Роман, його брови злетіли вгору. — Що ж, почнемо з етапу глибокої цифрової розвідки. У мене є знайома хакерша, яка за одним випадковим лайком під фотографією в Instagram може вирахувати не лише IP-адресу, а й розмір взуття колишньої дівчини троюрідного брата об'єкта. Нам потрібна її експертна допомога.

— Та ні, хлопці, — нерішуче втрутився Артем, відчуваючи себе все більш некомфортно під пильними поглядами своїх друзів. — Це якось… не дуже чесно. Я ж не якийсь там шпигун із плащем і капелюхом. Я просто… ну… кохаю її.

— Ти не шпигун, Артеме, ти — герой! — патетично заявив Тоха, театрально розкинувши руки. — Але, мусимо визнати, герой із катастрофічно слабким харизматичним посилом. Це треба терміново виправити, поки цей гламурний ветеринар не загіпнотизував нашу Марічку своїми парфумованими монологами.

Так несподівано розпочався етап інтенсивної підготовки Артема до секретної операції під кодовою назвою «Зворотний Марк», мета якої полягала в тому, щоб не лише повернути увагу Марічки, а й змусити цього самовпевненого красеня відчути всю силу айтішної братської підтримки.

— Перше і головне — мова тіла, — серйозно промовив Тоха, демонструючи Артему, як саме потрібно стояти, щоб випромінювати впевненість. — Груди вперед, плечі розправлені, підборіддя — як у Супермена перед польотом. Забудь про свою звичну позу «айтішник, який щойно прокинувся після безсонної ночі за налагодженням сервера». Ти тепер не скромний розробник, ти — тигр, готовий до стрибка!

Артем старанно спробував відтворити «позу тигра», але в процесі випадково зачепив склянку з недопитим чаєм, яка з підступним бульканням вилилася прямо на клавіатуру ноутбука Романа.

— Ну… що ж, — задумливо промовив Тоха, спостерігаючи за повільно стікаючими краплями. — Ти, безперечно, тигр… який випадково впав у болото. Але нічого, ми обов'язково попрацюємо над твоєю координацією. Це лише перший етап трансформації.

— По-друге — впевненість у голосі, — продовжив Роман, обережно витираючи клавіші серветкою. — Репетируй компліменти для Марічки, але, благаю, не звучи так, ніби читаєш рекламний текст дешевого котячого корму. Твоя інтонація має бути щирою, а не награною.

— Марічко, ти… мов… мов… стабільний сервер без жодних лагів, — невпевнено спробував Артем, відчуваючи, як його обличчя починає червоніти.

— Ні! — майже одночасно вигукнули обидва його наставники, їхні обличчя викривилися від жаху.

— Краще вже скажи, що вона — як свіжа, ідеально протестована оновлена прошивка, без жодних багів і синтаксичних помилок, — з надією запропонував Роман.

— А ще краще — взагалі нічого поки не кажи, — важко зітхнув Тоха, потираючи чоло. — Просто дивися на неї так, як ти завжди дивишся… отим своїм поглядом «я б тебе на руках носив до самого місяця, якби не був таким безмежно боягузливим». У цьому є якась… непідробна чарівність.

— До речі, — раптом додав Роман, його очі хитро блиснули. — У нас є запасний план «Б». Якщо твоя новознайдена харизма раптом виявиться недостатньо потужною — у справу вступить наша колективна креативність. Ми підкинемо цьому гладкошерстому Марку кілька… сюрпризів. Наприклад, непомітно підмінимо його дорогий шампунь на такий, що гарантовано пофарбує його ідеальне волосся в яскраво-рожевий колір.