Читати книгу - "Зерно правди"

вам не доставочний фургон, а легковий автомобіль. Що перетнув вулицю Міцкевича на червоне світло, створюючи загрозу дорожньому рухові. Що не дотримується нічної тиші. Що висякався біля пам’ятника Іванові-Павлу II, ображаючи релігійні почуття католицьких мешканців Сандомира й тим самим порушуючи статтю сто дев’яносто шосту кримінального кодексу.

— Останній приклад, звісно, жарт?

— Ні. І навіть не виняток. Хотів би я отримувати злотого щомісяця від кожного сандомирянина, що ненавидить його як собаку, — Вільчур замислився, оточений хмарою диму, він явно уявляв собі, на що витратив би такі гроші.

— Його ненавидять з якихось конкретних причин?

Вільчур хрипко зареготав.

— Ви справді ніколи не мешкали в маленькому місті, прокуроре. Його ненавидять, бо він багатий, вродливий, у нього великий дім і класна машина. У католицькому світі це може означати лише одне: він злодій, визискувач бідних, який збагатився коштом інших.

— А насправді?

— А насправді Єжи Шиллер — бізнесмен, що добре знається на нерухомості, займається нею тут і в Німеччині, спеціалізується на привабливих для туристів місцях, я чув, що свого часу він скуповував у селян ділянки в Казимежі Дольному. Трохи інвестує в інфраструктуру, наприклад, йому належить отой новий готель на Завихойській. Мені відомо, що його кілька разів перевіряла податкова й різні установи, у нього все чисто. Досить своєрідний тип, але в цьому переконаєтеся самі.

— Які в нього були стосунки з Будниками?

— Із Будником вони явно не були в захваті одне від одного, через його крутійство й передачу землі Церкві Шиллерові не дісталося кілька гарних ділянок. Щодо Ельжбети Будник, то тут я гадки не маю, мужик такий собі трохи благодійник, напевне, фінансував якісь її дитячі заходи. А взагалі вони були, як із різних планет. Будники — це така собі лівацька інтелігенція з «Газети виборчої», а Шиллер радше з-під знаку «Польської газети» й біло-червоного прапора перед будинком. Він їх уважав комуністами, вони його трохи фашистом, на гриль разом точно не збиралися.

Вільчур страждав на типову польську хворобу: навіть коли висловлювався про кого-небудь добре або принаймні нейтрально, це звучало, як звинувачення. Втомлений голос, ледь помітно викривлені вуста, затяжка сигаретою на місці коми, затяжка й струшування попелу на місці крапки. Загальна зневага до світу плямила кожного, про кого розповідав старий поліцейський.

— Шиллер. Єврей?

На вустах Вільчура майнула в’їдлива посмішка.

— Після останніх змін ми не ведемо обліку віросповідань і національності. Та якщо вірити доносам, то стовідсотковий. А також педераст, зоофіл і сатаніст.

Для більшого ефекту Вільчур підніс руку з випростаним мізинцем і вказівним пальцем, тепер він виглядав, як потворніший і більш знищений життям брат Кейта Річардса.

Шацький не засміявся.

3

У телефоні Єжи Шиллера приємний низький голос польською та німецькою мовами повідомляв, що власник просить залишити для нього повідомлення. Шацький зробив це, ні на що особливо не сподіваючись, але вже за чверть години Шиллер зателефонував, вибачившись, що не зміг прийняти дзвінок. Коли Шацький заходився пояснювати, у якій справді дзвонить, той урвав його чемно, проте рішуче.

— Звичайно, я все розумію, я навіть чекав цього дзвінка. Як і подружжя Будників, я в Сандомирі теж публічна особа, ми, — майже непомітна пауза, — хоч-не-хоч підтримували контакти. Скажу навіть, що я скасував поїздку до Німеччини, знаючи, що можу знадобитися правоохоронним органам.

— У такому випадку прошу вас прийти на вулицю Косели.

— На жаль, не такий я вже й ідеальний громадянин. Поїздку до Німеччини я скасував, але скористався нагодою, щоб залагодити деякі справи у Варшаві. Зараз я ще в столиці, — Шацькому сподобалося, що він вжив це слово, — починаються п’ятничні корки, доки я виїду... Якщо ми зустрінемося завтра, це буде дуже велика проблема? Пробачте, будь ласка, моє нахабство, звичайно, я можу будь-якої миті сісти до машини, та боюся, що в такому випадку однаково не приїду раніше восьмої вечора.

Навчений досвідом Шацький знав, що з кожною годиною, яка минала від часу виявлення трупа, справа розпливається, а шанси знайти злочинця маліють. Він уже хотів було відреагувати різко, але подумав, що ці кілька нічних годин не мають жодного значення.

— Гаразд, зустрінемося завтра.

— О котрій мені прийти до прокуратури?

— Я сам прийду до вас о третій, — Шацький гадки не мав, чому відповів саме так, це був якийсь поштовх, увімкнулося шосте чуття.

— Звичайно. Що ж, тоді до побачення?

— До побачення, — відказав Шацький і поклав слухавку, подумавши, чому Шиллер закінчив розмову запитанням. Виховання не дозволило йому закінчити розмову, яку не він почав? Чи він припускав, що вони все таки не побачаться?

До кабінету зазирнула секретарка начальниці.

4

Прокурор Теодор Шацький був людиною начитаною, знався на основах психології й розумів, що негативна самоідентифікація — це сліпий кут. Бо людина повинна ідентифікувати себе через позитивні емоції, через улюблені речі, через те, що робить її щасливою, справляє радість. Що будування власного «я» на тому, що дратує або розлючує означає початок похилої, по якій людина скочується до прірви, скочується дедалі швидше, аби врешті перетворитися на мізантропа, який дихає ненавистю.

Він знав про це, намагався із цим боротися, як умів, проте траплялися моменти, коли нічого не виходило. Це й був один із таких моментів. Прокурор Теодор Шацький у своєму бездоганно випрасуваному костюмі й підібраній краватці, випростаний, з ідеальною, шляхетною сивиною густого волосся й суворим поглядом, був справжнім уособленням слуги Феміди. Сидів за імпровізованим столом президії й дивився на групу з кільканадцятьох журналістів, зосереджуючись на своєму диханні, стежачи, аби на обличчі не з’явилася зневажлива гримаса, яку могли впіймати камери.

Так, сивочолий прокурор люто ненавидів медіа. Із різних причин. Напевне, через те, що всі вони були немилосердно, болісно, до кривавої блювоти нудні й передбачувані. Можливо тому, що вони в живі очі брехали й вигадували залежно від потреб моменту, жонглюючи фактами так, аби ті відповідали заздалегідь запланованим твердженням. Напевне тому, що вони спотворювали картину світу, приписуючи будь-якому маргінальному явищу риси норми й нового напрямку, бо тільки тоді маргінальне набуває ваги, а це виправдовує переливання з пустого в порожнє протягом двадцяти чотирьох годин на добу.

Проте все це ще якось можна було стерпіти, за умови визнання медіа розвагою для емоційно нестабільних людей. Комусь подобається дивитися футбол, комусь порнуху із тваринами, комусь TVN24 — різні люди, різні вподобання. І якби Теодор Шацький не був прокурором, він, мабуть, прирівняв