Читати книгу - "Концентраційні табори в Совєтському Союзі, Андрій Микулін"

Ув'язнені мешкають у бараках пересічно по 200–300 осіб. Упривілейовані в'язні мешкають в окремих кімнатах по 2–4 особи, існують інші бараки на 10–20 осіб, або окремі кімнати для одного в'язня-спеціяліста. В бараках загального мешкання збудовано або двоповерхові загальні нари, або типу вагонки. Постелі не видають, хоч у приписах ніби й сказано, що кожний в'язень мусить мати постіль. Замість постелі вживають сухий мох, прикритий мішками. Серед бараку стоїть декілька довгих столів та лавок. Зимою бараки опалюють печами, зробленими в'язнями з залізних бочок від нафти, або ж у землю вкопана довжелезна залізна рура до метра в діяметрі. Через те що бараки дерев'яні, вони всі переповнені блощицями. Блощиці та комарі — це бич в'язнів. На далекій півночі серед боліт комарів незчисленна кількість і вони прямо загризають в'язнів. Не зважаючи на жорстокий режим концтаборів, ГУЛАГ приписує видавати в'язням накомарників, які мало захищають від комарів, але це свідчить про те, що навіть сам ГУЛАГ звернув увагу на те, бо комарі… зменшують визиск концтаборовиків.

В концтаборах не існує окремо бараків для політичних та кримінальних злочинців; усі вони живуть разом, при тому «кримінальний світ» завжди тероризує політичних, а їх, як «соціяльно-близьких» заохочує і підтримує до того таборове начальство.

Крім особистого одягу, туалетного приладдя, якого взагалі немає, та посуду (їдунки, миски і ложки), інших речей в'язневі тримати заборонено. Під час погіршення таборового режиму, за вказівками III частини, УРЧе відсортовує частину в'язнів, розміщує їх в окремих огороджених бараках, відбирає у них власний одяг та одягає в таборовий. Власний одяг перебуває на схороні в комендантурі табору. Для сторожі над такими в'язнями приділяють з самих в'язнів нічну ваху, т. зв. «кругову поруку». Під час послаблення режиму таборовий одяг відбирають, а видають власний.

На кожний барак призначають старшого та днювального. Їхній обов'язок — порядкувати в бараці, наводити лад і наглядати над в'язнями. Днювальний на іншу працю не ходить, він прибирає барак, постачає його водою, опалює, заготовляє дрова, одержує хліб на в'язнів і т. п. В більшості днювальні бувають таємною агентурою ІІІ частини. Листування з рідними за правилом заборонене. Частині в'язням на Воркуті дозволяли одержати на рік один лист від рідних та один надіслати від себе. Всі листи переходять цензуру ІІІ частини. Офіційної пошти в таборах для в'язнів не існує; листи відправляють через службову пошту, хоч КВЧ у кожному таборі на видному місці розвішує «скриньки для листів». Пачки з харчами (посилки) дозволяють одержувати не кожному в'язневі, бо в'язні поділені на різні категорії щодо засуду і таборового режиму. За посилками висилають шоферів з автами або «урки» (легкої категорії кримінальні злочинці). Підчас подорожі вони розграбовують посилки, продають їх місцевому населенню, псують та нищать. Притягти їх до відповідальности ніхто не має права, бо для таборів посилки вважають справою розкошів. 98 % усіх бандитських вчинків у таборах поповнюють лише кримінальні злочинці. Вони розграбовують склади з харчами, обкрадають в'язнів, нищать таборове майно, забивають в'язнів, програють у карти свій, сусіда і чужий одяг. Більшість з них, звільнившись з табору, знову виконує злочин, щоб попасти назад. Кримінальні злочинці — це своєрідний советєтсько-таборовий світ, який почувається в концтаборах повноправним господарем, має свої приписи і закони, власних зверхників і про все поінформований. З ними рахується ГУЛАГ, таборове начальство та III оперативний відділ.

За неписаними таборовими законами криміналістів, у в'язня дозволяється ограбувати і вкрасти все, за вийнятком запрацьованої пайки хліба. Пайка вважається «священною і недоторканною». За крадіжку пайки хліба кримінальником, самі злодії можуть винного забити на смерть.

Загальний розпорядок концтаборового дня приблизно такий:

Підйом — 4-а або 4,5 година ранку.

Сніданок: чай і хліб — до 5-ї години.

Рання перевірка і призначення до праці — 5–6 год.

Перехід до праці і праця — 6-13 год.

Обід і відпочинок — 13–14 год.

Праця і повернення до табору — 14–20 год.

Вечеря — 20 до 21 год.

Вечірня перевірка — 21 година.

Кінець таборового дня і відпочинок — 22 година.

В багатьох таборах в'язні працювали раніше навіть у темряві, при електричнім світлі. Згідно з приписами ГУЛАГ-у, праця на поверхні землі мусить тривати не менше 10 годин, в копальнях, під землею — 8 годин. На нічні праці в'язнів призначають тільки в середині табору, напр., до збагачувальної фабрики покладів, що працює цілу добу або під землю, до шахти. День відпочинку є неділя, але він часто в'язнями не використовується, особливо, коли не виконують виробниче завдання. В ці дні в'язні також мусять працювати.

Читати газети, книжки, користуватися якоюсь літературою, писати щоденники, мемуари чи твори в'язням заборонено. Наукова та спеціяльно-технічна праця, а також користування фаховою літературою, дозволено лише підчас службових годин праці тим в'язням, які займають в таборах відповідальні виробничо-технічні або інженерно-технічні посади. (Напр., в хемлябораторії).

За порушення таборового режиму та порядку в'язня карають. Кари бувають такі:

а) догана з оголошенням про це в таборовому наказі;

б) заборона працювати в таборі на адміністраційних посадах, — усунення з адміністраційної посади та призначення на загальну фізичну або окремо важку працю;

в) стримання посиленого харчування або зменшення «нормального» харчування;

г) стримання листування з рідними та одержання пакунків для тих, кому це було дозволено;

ґ) заборона користуватися грішми, що їх час-до-часу виплачує фінансова частина для купівлі в таборовій крамниці додаткових харчів;

д) замкнення до таборового ізолятора (арешт);

е) підвищення норм праці з позбавленням «поліпшеного» харчування;

є) перенос в'язня до табору з суворішим режимом або до штрафного (карного) табору;

ж) притягнення до судової відповідальности і збільшення терміну ув'язнення, а за т. зв. систематичний «саботаж праці» — присуд до розстрілу.

За розпорядженням ЦК КПСС, під час чисток в СССР у таборах переводяться розстріли політичних в'язнів, згідно з призначеною нормою: у відсотках від загальної кількости політичних. ГУЛАГ не приписує, кого особисто знищити, список в'язнів для знищення виготовляє III частина разом з УРЧе та начальником табору. До такого списку в першу чергу записують тих політичних в'язнів, що мали якісь кари в