Читати книгу - "Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898), Франко І. Я."
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вже над Діл схиливсь,-
Ще хвилину гомоніли,-
Всякий обтуливсь
В кожушину. За хвилину
Кождий, наче сніп,
Скулившись уполовину,
Мов убитий хріп.
Чи й уявою куняють
Так весь вік вони?
Чи їх душу навіщають
Благодатні сни?
Ось крізь сон один скрикає
Лячно, різко так:
Навіть в сні його лякає
Газдівський кулак!
А Трохим смієсь! Віднині
Він рівня панам:
Має горщик, що щоднини
Наповняєсь там!
Ідеали, ідеали,
У кого вас ніт!
У одних вседосконалий,
Всеблаженний світ,
У багатих злото в касі,
У газдів стоги,-
Горщик, вічно повний каші,
В бідного слуги!
II
Над Підгір’ям ясне сонце
Велично зійшло.
Ген там жевріє віконце,
Будиться село.
Дим із стріх клубками в’ється,
І ричить товар,
З річки лоском вдаль несеться
Праників удар.
Десь там чути на оборі
Дитинячий плач,
А в траві, в зеленім морі
Деркає деркач.
«Час вставати, коні гнати!
Господарі ждуть!»
Простягнувшись, позіхнувши,
Хлопці вже встають.
Ось ми коням познімали
Мокрі пута з ніг
І за шиї позсиляли,-
Вже скінчивсь нічліг.
Звільна їдем. Мовчки бродить
Око вдовж і вшир,
Наче жалко нам природи
Розбентежить мир.
Мовчки їдем. Втім з-за гаю
Бухнув в небо дим
І рознісся по всім краю
Свист і стук за ним.
Клуб за клубом бухав густо,
Гук лунав в яру:
«Пусто! Пусто! Пусто! Пусто!
Дррру-у! Дррру-у! Др-у!»
«П’ята, братчики, година,-
Мовить Сень з села,-
Скоро чортова машина
Різать почала!» -
«Чом так чортова? От тоже
Всюди вість пішла,
Що се чиста ласка божа
Для всього села».
Так промовив я до Сеня.
Щось аж верглось в нім…
«Ласка божа?! Дідьча жменя!
Бий ї божий грім!
Ласка божа?! А хто нею
Доробивсь у нас?
Жид, що ще торік з ріднею
Онучками тряс.
А людей спитайте нині -
Окрім багачів:
Сей розпився при машині,
Той окалічів,
Третій знищивсь замість того,
Щоб ще доробивсь!
От і я хіба для чого
В наймах опинивсь?
Адже був грунтець і хата,
Коні і воли,-
Та жиди прокляті тата
Хитро підійшли.
До машини підрядився
Кльоци довозить,-
Жид услужний ще приймився
Контракт уложить.
Впали сльоти, злі дороги
В початку зими,-
Жид лютує, контракт строгий -
І пропали ми!
Коні згибли у болоті,
Тата вбив ботюк,
Брат подвигавсь при роботі,
Що й не зведе рук.
Тут жиди на нас, як круки:
Контракт наш пропав!
З’їхав суд, в жидівські руки
Наш грунтець віддав…
Ні, машинна та робота -
Чортова мана;
Лиш жидів, як чорт болота,
Держиться вона.
Та хіба ж ви не читали
Про тото в письмі,
Що бабуся повідали
Нам торік [в] зимі?
Кажуть, що як бог з нічого
Взявсь творити мир,
Чорт завзявсь робити богу
Все наперекір.
Бог вівцю, вола, коняку
Людям для хісна,
А чортяка погань всяку:
Вовка, кабана.
Бог і вівсик, і пшеницю.
Жито і ячмінь,-
Чорт кукіль, лядок, дурицю,-
Бий го божа тінь!
Бог прямісіньку ялину
В лісі посадив.
А чортяка, щоб він згинув,
Гвіздя в ню набив.
Бог для хлопа гарну хату
З дерева зладив,
А чорт з каменю палату
Тут же посадив.
Пан біг млин, що меле збіжже
Силою коліс,
Чорт тартак отсей, що ріже
І руйнує ліс.
Бог хотів, щоб люди мались
І жили як слід.
Чорт - щоб дерлись і карались,
Гибли з роду в рід.
Боже діло й чорта діло
Кождий розізна,
У кого не зжидовіло
Серце аж до дна.
Чуйте, як реве, як густо
Дим клубить вгору!
«Пусто! - каже.- Пусто! Пусто!
Дру! Та й дру! Та й дру!»
Смійтесь ви, но я не могу,-
Се поганий твір!
І зробив се пану богу
Чорт наперекір».
10-17/IV 1885
СЛАВОСЛОВІЄ
храброму рицарю Юліанові Черкавському за його непрошену й неплачену оборону русинів у віденській раді державній
Гей, як от в державній раді
При тяжкій бюджетній зваді
Русинів Кноц нагадав,
То із польської правиці
На подобу злої львиці
Пан Черкавський випадав.
Гей, як тупне ходаками,
Замахнеться кулаками
Просто Кноцу під сам вус:
«Albo zdychaj, albo zmykaj,
A Rusinów mi nie tykaj!» 18
Кноц аж злякся, хоч не трус.
То скажіте ж бо ви з ласки,
Чом так лютивсь пан Черкавський,
Як Кноц тикнув русинів?
Чи хотів він нас пожерти,
А Черкавський нас від смерти
По-лицарськи боронив?
Чи інтригою гидкою
Бунтував він нас до бою
Проти urodzonych 19 всіх?
Чи рік, може: «Nie ma Rusi», 20
А Черкавський «przeczyć musi?» 21
Ні, та й ні! А просто - сміх!
Таж всі знаєте, їй-богу,
Що тоді за лютий біль,
Як вам стане хто на ногу
І наступить на мозіль.
Кноц згадав про притиск Руси,
А Черкавський крикнуть мусить,-
Так страшенний чує біль,
Бо Кноц Польщі став на ногу
Й настолочив ї небогу
В руський болісний мозіль.
«Гей, «пани» й «господинове»…»
Гей, «пани» й «господинове»,
Дай вам бог
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898), Франко І. Я.», після закриття браузера.