Читати книгу - "Оповідання (1896-1900), Франко"

Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1896, т. 5, кн. 2, с. 129-142.

Подається за першодруком.

«Житє і слово» - літературно-науковий і громадсько-політичний журнал революційного напряму. Виходив у Львові в 1894-1897 рр. за редакцією І. Франка.

Ніредьгаза - місто на півночі Угорщини.

Тісса-еслярське вбивство - мається на увазі процес 1883 р. проти групи єврейських членів громади Тісса-Есляр, яких звинувачували в ритуальному вбивстві дівчини-християнки. Суд виправдав несправедливо звинувачених.

Мішкольц - місто на півночі Угорщини.

Готтентоти - народність, що проживає у центральних і південних районах Намібії та північних районах Південно-Африканської Республіки; готтентоти належать до найдавніших мешканців Південної Африки.

Банат - територія між Дунаєм, Тисою, Мурещулом і Трансільванськими Альпами, яка до 1920 р. входила до складу Угорщини.

Саторалія-Уйгелі (Шаторальяуйгей) - місто на півночі Угорщини.

Альфельд - велика угорська низовина на схід від Дунаю.

«Pester Llоud» - щоденна політична газета, що виходила в Будапешті німецькою мовою у 1854-1944 рр.

Вперше надруковано в газ. «Громадський голос», 1897, № 8, с. 61-63, під заголовком «Звіряча конституція». Того ж року оповідання вийшло окремою брошурою у серії «Хлопська бібліотека» під новим заголовком - «Звірячий бюджет», але текст змін не зазнав. Під цим заголовком твір друкується і в збірці «Сім казок» (Львів, 1900).

У перекладі на російську мову оповідання ввійшло до збірки: Ив. Франко. Звериный бюджет. Свинская конституция. История одной конфискации. Спб., 1906, перевод С. Буды, а також у кн.: Отечество. Пути достижения национальных литератур России. Национальный вопрос, т. 1. Пг, 1916, с. 245-249. Перевод Е. Нечуя.

Подається за збіркою «Сім казок» як останнім прижиттєвим виданням, здійсненим за участю автора.

«Громадський голос» - суспільно-політична газета, орган русько-української радикальної партії в Галичині. Виходила у Львові в 1895-1916 рр. Спочатку, коли в ній друкувалися твори І. Франка, М. Павлика, В. Стефаника та інших передових письменників, мала прогресивний характер. Пізніше набула націоналістичної орієнтації.

Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1897, т. 6, кн. 1, с. 32-37, з приміткою, в якій розкривається історія створення та публікації твору: «Отся казочка написана ще в початку 1891 року, скоро по проголошенні т[ак] зв[аної] «нової ери», і була призначена для «Народу». Не знаю вже, для чого вона тоді не попала в друк, а пролежала досі в теці редакції «Народу». Прочитавши її тепер, я зважився-таки опублікувати її. Господи, як же небагато від того часу змінилися обставини, як мало навчилася наша «принципіальна» опозиція з кораблекрушенія «нової ери»! Навіть кішки і рябки ще не перестали бути пострахом для неї, хоч називаються тепер не Цішками і Райхельтами, а іншими пореклами. А тодішній Перемісник давно зістав правдивим Місником і командує тепер ще з більшою силою, і славою, і повагою, ніж тоді. Значить, моя казочка не тільки не стратила сучасного інтересу, але потроху показалася навіть пророцтвом».

Подається за першодруком.

«Народ» - громадсько-політичний журнал прогресивного напряму. Виходив у Львові (1890-1892) за редакцією М. Павлика та І. Франка і в Коломиї (1893-1895) за редакцією М. Павлика.

«Нова ера» - політична угода, укладена на початку 90-х років групою галицьких «народовців» на чолі з Ю. Романчуком, О. Барвінським та ін. з австрійським намісником у Галичині графом Бадені. За дрібні подачки верховоди «народовців» зобов’язувалися підтримувати у всьому політику австрійського уряду в Галичині. Ця угода була спрямована проти визвольних устремлінь трудового народу.

Озаркевич Іван (1826-1903) - громадський діяч і письменник, батько української письменниці Наталії Кобринської.

«Народна торговля» - кооперативно-торговельне товариство в Галичині, організоване 1883 р. у Львові, засновувало споживчі кооперативи. Діяльність «Народної торговлі» мала ліберально-буржуазний характер.

Романчук Юліан (1842-1932) - видавець і громадсько-політичний діяч у Галичині, один з лідерів партії «народовців» й ідеологів так званої «нової ери»; був депутатом австрійського парламенту і галицького сейму.

Савчак Дам’ян (1847-1912) - діяч «народовської» партії.

Станьчик - іронічна назва, вживана до реакційних партій чи угруповань. Походить від імені блазня польських королів Ягайла і Жігмонта I. Після опублікування у 1869 р. групою польських прогресивних діячів памфлета «Тека Станьчика» це прозвище було дане партії краківських консерваторів.

Вперше надруковано німецькою мовою під назвою «Der stramme Bezirkshauptmann. Ein Lebensbild aus Galizien» у віденському тижневику «Die Zeit», 1897, № 165, с. 132-135; № 166, с. 150-152.

У автоперекладі українською мовою під заголовком «Острий-преострий староста» оповідання увійшло до збірки «Сім казок» (Львів, 1900). Тексти видань німецькою й українською мовою ідентичні.

Подається за збіркою «Сім казок».

Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1898, т. I, кн. 3, с. 367-372, під заголовком «Портрети без рамок. I. Доктор Бессервіссер»; підписано псевдонімом Не-Теофраст. Без жодних текстуальних змін оповідання увійшло до збірки «Місія. Чума. Казки і сатири» (Львів, 1906).

Подається за збіркою «Місія. Чума. Казки і сатири».

«Літературно-науковий вісник» - художній, науковий і публіцистичний журнал. У період, коли до його редакції входив І. Франко (1898-1906), журнал мав демократичне спрямування.

Поль Вінценти (1807-1872) - польський поет-романтик, вчений-географ, учасник повстання 1831 р.

Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1898, т. I, кн. 3, с. 303-310. Того ж року твір у перекладі на німецьку мову опубліковано у віденському журналі «Die Wage», № 34, с. 568-570, під заголовком «Mein Verbrechen».

З незначними правками мовно-стилістичного характеру оповідання 1903 р. вміщено у київському альманасі «Дубове листя». За текстом ЛНВ з кількома стилістичними змінами у двох реченнях («Так, у мене на сумлінні є убійство, огидне, безцільне убійство» на - «Так, у мене на сумлінні забійство» та «Минуло цілих дванадцять літ» на - «Минуло цілих двадцять літ») воно