Читати книгу - "Серденько Змія, Віолетта Котова"

- А мама?

- А мама… - вдарив кулаком по столу так, що й ручки з олівцями попадали на підлогу. – Хвойда… - Нічого не кажи, я передзвоню ввечері й сам їй все поясню.

- Вибач, Олег!

- Ти тут ні до чого, не потрібно вибачатися.

- Ми ж знали, треба було тобі раніше розказати. Жіноча солідарність. – зітхала вона.

- Люба теж знала?

- Звісно.

- Зрозуміло. – значить і Кір знав, думав я. Тільки ж треба було мені правду розповісти, а не Юлі казки на вуха вішати, їй він навряд про Іриного коханця говорив. – Дякую тобі. Подивись, будь ласка за донею. Я приїду її заберу.

- Не хвилюйся про неї, в нас все буде добре.