Читати книгу - "Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Все що відбувалося між нами, зводило мене з розуму. Тому що мені цього було настільки мало, що я була готова розридатися.

В першу нашу зустріч чоловік був набагато наполегливіше і швидше, а зараз він наче тягнув гуму. Принаймні мені так здавалося. 

Між стегон було волого і гаряче настільки, що я вже сама починала тертися об чоловіка. Мені здавалося, що ще трохи і я сама його зґвалтую. Все зроблю сама. І навіть те, що я й гадки не мала, як і що робити, мене не збентежило в цей момент.

- Габріель, Габріель ... - Я смакувала його ім'я, стогнала його так голосно і хрипло, що збуджувалася навіть від цього.

- Тсс, - чоловік прогарчав мені в губи, а коли я почала тертися об нього сама набагато завзятіше, раптом стулив мої пальці на підборідді й задер мою голову вгору.

- Ти що робиш?! - Скрикнула, коли він стиснув пальці ще сильніше, примушуючи мене розкрити очі.

- Подивися на мене, - раптом вимовив грізно, а я тільки засміялася, приймаючи це за новий поворот в нашій грі.

- Ти хочеш бути поганим сьогодні? Покарати мене? - Облизавши губи, я потягнулася до нього. Ось тільки чоловік відкинув мою голову назад, чим змусив мене скрикнути.

- Ти перегинаєш, - нарешті відкривши очі я подивилася на нього з докором.

- Мені в очі дивись, - знову пролунав цей дивний наказ, і я спробувала сфокусувати зір на його очах. Вийшло так собі, тому що перед очима все розпливалося. І мене дратувало те, що ми даремно втрачали час. Хоча могли вже веселитися.

- Ну подивилася, все?! - Роздратовано вигукнувши йому в обличчя, блиснула очима.

Мене дратувала його поведінка, тому що чоловік замість того, щоб мене цілувати, зараз просто на мене дивився. Хоча ні, не просто, він дивився на мене зло і люто. Що мене взагалі не радувало, бо це могло означати тільки те, що він зараз зіпсує наші веселощі.

- Ти обдовбана?! - Прибивши мою голову до стіни так, що я заплющила очі, Габріель проорав ці слова. Я не розумію, про що він взагалі говорить. І не розумію чому він так сказився.

- Що?

- Ти під кайфом! - Продовжує мене вдавлювати в стіну і гарчить.

- Так, поруч з тобою я як під кайфом, - вимовляю перше, що спадає на думку.

- Ідіотка! - Секунда і його рука зникає з мого обличчя. Ще секунда і його тіло більше не втискається в моє, а мої ноги вже торкаються підлоги.

Ну просто супер! Облом на вищому рівні! Виродок!

- Що це означає? - Роблю крок до нього, я не згодна переривати те, що ми почали. Якого біса?!

- Приводь себе в порядок, ти їдеш додому!

- Ти взагалі адекватний? Що це означає?!

- А то, що я не трахаю обдовбаних баб, - кидає на мене зневажливий погляд.

- Я не займаюся таким. Якщо ти говориш про наркотики, я ніколи ...

- Твої очі видають тебе з нутрощами, ти накидалася тут, бо вдома твої очі ще були нормальними.

Він знову йде на мене, а до мене з жахом доходить сенс його слів. Я тут же згадую коктейль. Переляканий погляд подруги й це різке бажання до чоловіка, яке з'явилося як ніби нізвідки. І, на жаль, до цього часу нікуди не поділося. Я все ще його хочу, і готова зробити все, щоб отримати своє.

- Я просто випила коктейль, який стояв на столі ... Можливо в ньому щось було, - вимовляю невпевнено, заглядаючи в його очі.

- А можливо ти пиздиш як дихаєш, - вимовляє Габріель і різко стискає пальці на моєму горлі.

- Я ніколи нічого не приймала, - шепочу у відповідь, дряпаючи його руку нігтями.

- Чому я повинен тобі вірити? - В його очах бушує ураган, а я прагну бути ним знесена з ніг.

- Тому що мені не потрібно було щось приймати, щоб опинитися з тобою тут. Я хочу тебе і так, ти й так прекрасно це знаєш.

Господи, що я верзу? Ну ось хто говорить про таке чоловікові? Ось тільки правда була в тому, що я була готова сказати що завгодно, тільки б він знову продовжив до мене торкатися. Тільки б він закінчив почате.

- Ти ж прийшов сюди не просто так? Правда? - Піднявши руку і доторкнувшись нею до його паху, я провела по його ширінці.