Читати книгу - "Шкільне життя , Тигер "

Андрій бачив це і відчув, як гнів охопив його.

**Андрій (вигукнув):** *"Ні! Не чіпай мого батька!"*

Незважаючи на тимчасову сліпоту, батько Андрія швидко зібрався, опанувавши ситуацію. Він використав свої навички, щоб уникнути остаточного удару Містера Грея, а потім контратакував, збивши його з ніг. Грей впав на підлогу, а батько Андрія стояв над ним, готовий продовжити боротьбу, якщо це буде потрібно.

**Тато (важко дихаючи):** *"Це твоя остання спроба, Грей. Залиш нашу родину в спокої. Ти програв."*

Містер Грей, лежачи на підлозі, на мить задумався. Він знав, що фізично більше не зможе перемогти, але його розум продовжував працювати на межі.

**Містер Грей (усміхаючись, але вже з іншим тоном):** *"Ти можеш виграти цей бій, але ти знаєш, що моя гра не закінчена. Ваші старі вороги завжди будуть поруч. Але можливо, я underestimated (недооцінив) вашу родину. Цього разу я відступаю, але не забувай, що я завжди поруч, чекаючи на свій шанс."*

З цими словами Містер Грей повільно піднявся і, відступаючи, дав зрозуміти, що більше не має наміру продовжувати бій. Він знав, що зараз краще відступити, ніж ризикувати.

Андрій відчув, як його гнів починає спадати, а страх і розчарування поступово зникають. Він побіг до батька, який все ще важко дихав після боротьби, і міцно обійняв його.

**Андрій (зі сльозами на очах):** *"Тато, я вибачаюсь за те, що сумнівався у вас. Я бачу, що ви боролися за нас, і я більше не хочу, щоб ми втрачали одне одного."*

Батько обійняв Андрія у відповідь, відчуваючи, як вагота останніх днів нарешті починає зникати.

**Тато (тихо):** *"Ми завжди будемо боротися за тебе, синку. Незалежно від того, які труднощі нас чекають, ми будемо разом."*

Сестри також підійшли, обіймаючи і підтримуючи Андрія. Їхня родина пережила багато, але тепер, коли всі карти були відкриті, вони відчували себе сильнішими, ніж будь-коли раніше.

Містер Грей вийшов із будівлі, розуміючи, що цей бій він програв, але не був упевнений, чи назавжди. Проте цього разу він відступав, залишаючи сім'ю Андрія в спокої.

Сторінка 3

Після важкої боротьби і випробувань, Андрій і його сім'я нарешті вирушили додому. Їхній шлях був тихим, але наповненим відчуттям полегшення. Вони знали, що їхній ворог тимчасово відступив, і тепер було важливо відновити внутрішню гармонію та повернутися до звичайного життя.

Андрій сидів у машині поруч із батьком, дивлячись у вікно і розмірковуючи про все, що сталося. Він відчував, що за цей короткий час став дорослішим. Хоча правда про минуле його родини була важкою, він знав, що зараз вони об’єдналися, і це було найважливіше.

**Андрій (тихо):** *"Тато, мамо, дякую вам за все. Я зрозумів, що незалежно від того, що сталося, ви завжди намагалися зробити все для нас. І тепер я буду боротися разом з вами за нашу сім'ю."*

Батько усміхнувся, трохи втомлений, але задоволений.

**Тато:** *"Ми знали, що цей день настане. Тепер ти бачиш, що життя — це не тільки хороші моменти, але і боротьба. Ми всі пережили багато, але зараз ми разом, і це найголовніше."*

Коли вони нарешті повернулися додому, сестри почали розбирати речі, а мама приготувала чай. У повітрі витав запах домашнього тепла і затишку, які здавалося були втрачені, але тепер повернулися.

Андрій зайшов до своєї кімнати, де всі речі стояли на своїх місцях. Він відчув, як напруга поступово зникає. Усі ці випробування лише зміцнили його рішучість бути сильнішим і захищати свою сім'ю.

---

Через кілька днів Андрій повернувся до школи. Він знову зустрів своїх друзів, які радо привітали його, хоча й помітили зміни в ньому. Він став серйознішим, але водночас впевненішим у собі. Ліза, Грішка, Влад і Ілля відчули, що їхній друг пройшов через щось важливе, але вони не стали задавати зайвих питань, поважаючи його особистий простір.

Під час перерви Ліза підійшла до нього і тихо запитала:

**Ліза (із занепокоєнням):** *"Андрію, ти як? Я бачила, що ти змінився, і… я хвилювалася."*

Андрій посміхнувся, намагаючись заспокоїти її.

**Андрій:** *"Я в порядку, Лізо. Дякую за твою підтримку. Просто було багато думок і переживань, але тепер усе налагоджується. Давай просто радіти тому, що ми знову разом."*

Вона кивнула, відчуваючи полегшення. Її турбота і любов до нього були щирими, і тепер вона була готова підтримувати його в будь-якій ситуації.

---

У класі всі учні збиралися на репетицію нового виступу. Андрій і його друзі готувалися до чергового шкільного концерту. Але цього разу щось було інакше. Під час перерви Андрій помітив, що за ними уважно спостерігає одна нова учениця.

**Грішка (сміючись):** *"Гей, Андрію, бачиш ту дівчину? Вона, здається, з обміну з Японії. Постійно дивиться на тебе, наче щось задумала."*

Андрій звернув увагу на дівчину, яка справді спостерігала за ним. Вона виглядала трохи дивно, її поведінка була незвичайною. Дівчину звали Аяко, і вона нещодавно приїхала до їхньої школи за програмою обміну.

**Андрій (з посмішкою):** *"Можливо, просто цікавиться новим колективом. Але справді дивно, що вона так на нас дивиться."*

Грішка лише знизав плечима, але здавалося, що в цьому було щось більше.

**Грішка:** *"Знаєш, у кожної групи, яка виступає, завжди є свої фанати. Але ця… вона виглядає дуже і дуже дивною. Будь обережний, Андрію. Хтозна, що в неї на думці.

Сторінка 4

Повернувшись до звичного шкільного життя, Андрій відчув певне полегшення, але думки про все, що сталося, не покидали його. Він знав, що тепер його життя вже не буде таким, як раніше. Навіть серед друзів він відчував якусь відчуженість, хоча вони радо прийняли його назад. Щось глибоко в ньому змінилося після того, як він дізнався правду про свою родину і пройшов через випробування з Містером Греєм.

Але він намагався жити далі, не зважаючи на всі ці зміни. Андрій зрозумів, що саме друзі і сім'я дають йому сили рухатися вперед, тому він вирішив зосередитися на їхній підтримці та на тому, щоб знову налагодити своє життя.