Читати книгу - "Шкільне життя , Тигер "

Одного разу, під час шкільної перерви, Ліза запросила Андрія на прогулянку. Вони вирішили пройтися парком, де часто любили гуляти, обговорюючи різні події в житті.

**Ліза (тихо):** *"Андрію, я рада, що ти повернувся. Знаєш, я дуже переживала за тебе, коли ти зник. Але тепер я бачу, що ти змінився. Ти став сильнішим, але водночас... щось у тобі стало іншим. Що з тобою сталося?"*

Андрій зупинився, дивлячись на Лізу. Він розумів, що їй важко зрозуміти, через що він пройшов, але він також знав, що має бути чесним з нею.

**Андрій (зітхаючи):** *"Багато чого сталося, Лізо. Я дізнався речі, які перевернули мій світ. Але тепер я розумію, що маю зберегти те, що важливе для мене. Я не хочу, щоб наші стосунки постраждали через це."*

Ліза уважно слухала його, відчуваючи глибоку прив'язаність до нього.

**Ліза:** *"Я завжди буду поруч, Андрію. І що б не сталося, я буду підтримувати тебе. Але, будь ласка, не відштовхуй мене, якщо тобі важко. Ми завжди разом долали всі труднощі, і я не хочу, щоб це змінилося."*

Андрій посміхнувся, розуміючи, що Ліза дійсно є важливою частиною його життя. Він обійняв її, відчуваючи, як її підтримка допомагає йому знайти внутрішній спокій.

**Андрій:** *"Я знаю, Лізо. Дякую тобі за все. Я обіцяю, що більше не буду відштовхувати тебе. Ми разом подолаємо всі випробування."*

---

Наступні дні минали в підготовці до шкільного концерту. Андрій і його друзі активно репетирували, намагаючись відновити звичний ритм життя. Але в ці дні його почала все більше турбувати одна нова учениця — Аяко.

Аяко була ученицею по обміну з Японії, і вона відрізнялася від інших своєю дивною поведінкою. Вона постійно спостерігала за Андрієм, але не робила жодних кроків до знайомства. Це викликало у нього змішані почуття — з одного боку, він був заінтригований, а з іншого, трохи наляканий.

Одного разу, під час чергової репетиції, коли всі були зайняті налаштуванням інструментів, Аяко підійшла ближче до сцени і зупинилася на кілька секунд, просто дивлячись на Андрія. Її погляд був важким і загадковим, наче вона намагалася передати щось більше, ніж просто інтерес до музики.

**Грішка (шепочучи Андрію):** *"Ти бачив? Вона знову на тебе дивиться. Мені це здається дивним. Що їй треба?"*

Андрій кивнув, відчуваючи себе трохи ніяково. Він вирішив, що краще підійти до неї і дізнатися, що саме її цікавить.

**Андрій:** *"Можливо, час просто підійти і поговорити з нею. Я не можу весь час ходити в напрузі через це."*

Він зробив крок у бік Аяко, але, коли їхні погляди зустрілися, дівчина раптом розвернулася і швидко пішла. Це ще більше насторожило Андрія, і тепер він був упевнений, що в її поведінці є щось більше, ніж просто цікавість.

---

Пізніше того ж дня, коли репетиція закінчилася і всі почали розходитися, Андрій знову помітив Аяко. Вона стояла осторонь, спостерігаючи, як він виходить зі школи. Її погляд знову був пильним, але тепер у ньому з’явилася якась невизначеність, наче вона хотіла щось сказати, але не знала, як це зробити.

Андрій вирішив підійти до неї, цього разу більш рішуче.

**Андрій (підходячи до неї):** *"Аяко, чому ти постійно спостерігаєш за мною? Ти хочеш щось сказати?"*

Дівчина на мить замовкла, потім підняла погляд і тихо відповіла:

**Аяко:** *"Я… Я просто хотіла дізнатися більше про тебе. Ти особливий, Андрію. У тебе є те, що мені потрібно. Але я не знаю, як про це говорити."*

Її слова були дивними і залишили ще більше питань. Андрій не міг зрозуміти, що вона мала на увазі, але відчував, що за цим ховається щось важливе.

**Андрій (здивовано):** *"Що ти маєш на увазі? Що тобі потрібно від мене?"*

Аяко не відповіла, лише на мить опустила погляд, а потім знову розвернулася і пішла. Андрій залишився стояти на місці, відчуваючи, що ця історія ще не завершена і попереду його чекають нові випробування.

Сторінка 5

Після повернення додому з батьками Андрій намагався повернутися до звичного життя. Однак спокій, який він відчув після перемоги над Містером Греєм, був тимчасовим. Хоча тепер його родина була разом і зміцніла у своїй єдності, Андрій все ще носив у собі спогади про пережите.

Кожного дня він ходив до школи, спілкувався з друзями, намагався бути таким, як раніше. Ліза, Грішка, Влад і Ілля робили все, щоб підтримати його, але вони розуміли, що Андрій змінився. Він став більш серйозним, замисленим, і хоча він усміхався і жартував разом із ними, вони відчували, що глибоко всередині він все ще бореться з наслідками недавніх подій.

**Грішка (тихо до Лізи):** *"Ти теж це відчуваєш, правда? Андрій намагається бути як раніше, але щось не так."*

**Ліза (з сумом):** *"Так, я помітила. Він змінився після всього цього. Я просто хочу, щоб він знову відчув себе щасливим, як раніше."*

Проте Андрій робив усе можливе, щоб знову стати тим, ким був. Він активно готувався до шкільного концерту, проводив час із друзями і намагався зосередитися на навчанні. Але вночі, коли він залишався наодинці з собою, спогади про події з Містером Греєм поверталися, змушуючи його знову і знову переживати той жах і страх за свою сім'ю.

---

Одного дня, коли Андрій повертався зі школи, до нього підійшов його батько. Вони йшли пліч-о-пліч, і тато, дивлячись на сина, відчув, що настав час для серйозної розмови.

**Тато (спокійно):** *"Андрію, я бачу, що ти все ще переживаєш за те, що сталося. Я розумію, це було нелегко для нас усіх. Але ти повинен знати, що ти не один. Ми завжди будемо поруч з тобою, щоб підтримати. Ти сильний, синку, і зможеш подолати все."*

Андрій зупинився, роздумуючи над словами батька. Він знав, що той має рацію, але все одно відчував тягар відповідальності, який ліг на його плечі після всіх подій.

**Андрій (зітхаючи):** *"Я намагаюся, тату. Але іноді це важче, ніж я думав. Я відчуваю, що життя ніколи не буде таким, як раніше."*

Батько поклав руку йому на плече, намагаючись передати всю свою підтримку.