Читати книгу - "Загублені світила, Катерина Леванте"

Гармонія у житті

Минуло десять років відтоді, як Полумна і Невілл завершили свою подорож до корони гармонії. Їхня історія стала легендою, але справжнє життя, яке вони збудували після цих подій, було ще більш вражаючим.

Спільне життя

Після повернення до Хоґвортсу вони разом вирішили не лише продовжувати свої індивідуальні шляхи, а й стати опорою одне для одного. Невілл прийняв посаду професора гербології, яку колись займала професорка Спраут. Його любов до рослин та природи надихала студентів, а Полумна стала частим гостем його класів, доповнюючи його уроки розповідями про магічних створінь, які співіснують із рослинним світом.

Вони не поспішали, але через кілька років після повернення Невілл зробив Полумні пропозицію. Це сталося під час прогулянки у Заповідному лісі, коли він знайшов унікальну квітку, яка світилася в темряві.

— Ця квітка символізує те, що ти зробила для мене, Полумно, — сказав він, опускаючись на одне коліно. — Ти освітлюєш навіть найтемніші куточки мого життя. Чи будеш ти моїм світлом назавжди?

Полумна відповіла без вагань:

— Тільки якщо ти будеш моєю гармонією.

Вони одружилися на тій самій галявині, де колись завершилося їхнє випробування. Церемонія була простою, але сповненою магії: друзі, родина, магічні створіння, і навіть рідкісні невели, яких вдалося знайти Полумні, стали свідками їхнього союзу.

Сім’я

Через кілька років у них народилася донька, яку вони назвали Еліаною — ім’я, що означає “світло” на стародавній мові магів. Еліана зростала серед магічних рослин і створінь, які її батьки привносили у її життя. Вона успадкувала Полумнину любов до дослідження й Невіллову стійкість.

Її дитинство було сповнене пригод. Разом із батьками вона подорожувала світом, відвідувала стародавні магічні місця та навчалася в обох батьків гармонії між природою, магією та людьми.

Через кілька років у них народився син — Тіріон, спокійний і вдумливий, як його батько. Він проявляв великий інтерес до гербології з раннього віку, але водночас був на диво хоробрим, особливо коли справа стосувалася захисту сестри.

Спільні досягнення

Полумна і Невілл разом заснували центр дослідження гармонії, де вони навчали молодих магів не лише магії, а й відповідальності за свої дії. Центр став місцем, де студенти вивчали баланс між магічними та немагічними силами, а також між людьми, природою й створіннями.

Полумна присвятила себе написанню книг про магічних істот, зокрема про тих, яких вважали вигаданими. Її книги стали бестселерами, а її ілюстрації створювали для багатьох читачів вікно у чарівний світ.

Невілл, своєю чергою, створив серію магічних садів, які допомагали відновлювати спустошені війною території. Одним із таких місць став Гоґвортс: його теплиці розрослися, ставши притулком для рідкісних рослин і місцем для студентів, які шукали спокою.

Старість і спадщина

Коли Еліана та Тіріон виросли, вони також пішли своїми шляхами. Еліана стала дослідницею магічних світів, як її мати, але її інтерес зосередився на інтеграції магічного світу з маґлівським. Тіріон залишився в Хоґвортсі, допомагаючи батькові доглядати за садами, і став одним із наймолодших викладачів гербології.

Полумна і Невілл, досягнувши старості, часто проводили час у тиші, сидячи разом у своєму будинку, який вони збудували неподалік Заповідного лісу. Їхній будинок був наповнений магічними створіннями, рослинами та книгами, які нагадували про їхні пригоди.

— Як думаєш, це все було варте зусиль? — одного разу запитала Полумна, дивлячись на захід сонця.

Невілл усміхнувся, поклавши руку їй на плече.

— Абсолютно. Кожна мить.

Заключний акорд

Їхні імена стали легендою, але для них найважливішою була не слава, а те, що вони залишили по собі: любов, гармонію та нове покоління, яке продовжувало їхню справу. Світ змінився завдяки їхнім діям, і навіть через багато років історії про Полумну та Невілла надихали тих, хто шукав баланс у житті.

Їхній спадок жив далі — у серцях їхніх дітей, у рослинах, що цвіли в магічних садах, і в кожному, хто шукав світло в темряві.

Кінець