Читати книгу - "Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко"

Серед сіл Чернігівського повіту значиться село Томарівка (ОКН, 130). Степан Томара у Переяславському повіті мав хутір Тамарин. У цьому ж повіті село Тамарівка (Томарівка) належало графові Кирилу Григоровичу Розумовському (1728–1803), останньому гетьманові Лівобережної України (1750–1764).

У попередніх статтях цього розділу піддано сумніву те, що печеніги й половці — тюркомовні племена, бо з фактів, переважно мовних, випливає, що печеніги й половці мовно й етнічно тяжіють до індоарійських племен, що вони виявляють спорідненість з індійськими раджпутами. У такому разі за темою нашої розмови виникає цілком природне запитання: якщо половці етнічно близькі раджпутам, якщо з половців походять українські Томари, то десь у часі й просторі мають існувати і їхні етнічні родичі — індійські Томари.

Може здатися неймовірним, але це запитання поціляє у самісіньке яблучко.

Бо індійські Томари справді існують. І саме в Раджастхані, саме в раджпутів! Українські Томари в далеких краях за Гімалаями дійсно мають своїх етнічних родичів — Томарів індійських. І не просто Томарів, а царський рід Томарів. Традиція вважає його нащадками героїв «Махабгарати». З Томарами пов’язується знаменитий імператор Вікрамадітья, який 57 р. до н.е. увів так звану «еру Вікрами» — традиційне індійське літочислення.

Раджпутські Томари насамперед — знаменита династія правителів Делі, вони мали князівство в центральній частині Північно-Західної Індії (територія сучасного Делі й околиць). Раджа Ананґапал Томар 736 року під назвою Дгілліка відродив давнє місто Індрапрастху («Престол Індри»), яке не одне століття перебувало в запустінні. Тепер це столиця Індії — Делі. А в ХІ ст. раджпутські правителі-Томари звели в Делі знаменитий Червоний Форт, де 15 серпня 1947 року Джавахарлал Неру — майбутній перший прем’єр-міністр незалежної Індії — підійняв триколірний національний прапор, знаменуючи, що країна скинула колоніальне ярмо і вступила в нову історичну епоху.

У середині Х ст. Томари зазнали поразки від іншого могутнього раджпутського роду — Чауханів, а в середині ХІІ ст. князівство Томарів занепало. Після втрати Делі Томари майже не мали володінь на рівнинах, але чимало гі<74> малайських гірських князів-раджів (зокрема, Кашміру, Чамби) зводили свій родовід до делійських Томарів. У XIV–XV ст. Томари правили в князівстві Ґваліор, але потім втратили і його — це сталося вже при Бабурі, засновникові Могольської імперії. Останній томарський правитель Ґваліора — раджа Вікрамджіт Томар поліг у битві.

36 із понад ста раджпутських родів складають особливу групу — так звані князівські або царські роди, утворені з 4-х родовідних ліній й успадковані від давніх воїнів-кшатріїв. Належність до однієї з ліній рівнозначна слову раджпут (санскр. раджа-путра — «царський син»). Ці 4 родовідні лінії: Сур’явамша — Сонячна, Чандравамша — Місячна, Аґнікула — Вогняна, Наґавамша — Зміїна. Остання нечисленна, тому зрідка потрапляє до словників і джерел.

Більшість раджпутів поклоняється Шіві та його войовничій дружині й зводить свій родовід до Місячної династії. Саме до цієї династії належать раджпутські Томари. Правителі її, серед них і Томари, часто мали компонент в імені або шанобливу приставку до імені Чандра — «Місяць». В українців і нині побутують прізвища Шандра (на Київщині є річка й село Шандра), Шандрук, Шандрюк, Шандерка, Шандренко, Шандровський, Шандаровський тощо. Можливо, груз. Сандро й санскр. Чандра — теж споріднені імена. Принаймні індійський цар Чандрагупта у грецьких джерелах постає як Сандракотта.

До Місяця і Шіви, зачіску якого прикрашає півмісяць, причетні й українські Томари. На печатці переяславського полковника Степана Томари й на родовому гербі Томарів зображено півмісяць ріжками вгору. На гербі українських Томарів зображено й шестикутну зірку, складену з двох трикутників — один вершиною вниз, другий — вершиною вгору (МГ, 184). Трикутник вершиною вгору символізує Шіву, а вершиною вниз — його дружину. На щитах раджпутів часте зображення тризубця — атрибуту Шіви, а на шаблях — шакті, символу жіночої божественної сили, що її уособлює дружина Шіви, одне з імен якої — Шакті. Вважається, що поєднана з чоловічою енергією жіноча творча енергія робить воїна непереможним. Недарма в раджпутів, як і в запорожців, шаблю воїнові перед походом чи битвою неодмінно вручала жінка — мати або дружина. Подібний звичай мав побутувати і в Грузії.

І три страусові пера на печатці полковника Степана Томари стосуються Шіви, бо найперше з ним пов’язується число «3». У ньо<75>го три ока, він знищив асурську (демонську) фортецю Тріпуру — Тримісто, тримає тризуб — уособлення влади над трьома світами, входить у трійцю-трімурті тощо. Шіваїта й сьогодні легко впізнати по трьох білих паралельних смугах на лобі.

Як зазначалося, раджпути здебільшого поклоняються Шіві та його дружині. Їздова тварина цієї богині-воїтельки — тигр, а Шіви — бик. Шіва вдягнутий у тигрову шкуру. Міф розповідає, що своїм космічним танцем Шіва підкорив 10 тисяч ворожих йому відлюдників, і ті, аби здолати його, сотворили лютого тигра й напустили на нього. Та Шіва приборкав хижого звіра, здер із нього шкіру і зробив із неї накидку собі. Тож Шіва, мовлячи назвою безсмертного твору Руставелі — витязь у тигровій шкурі. А що грузини знали індійців і їхні божества, засвідчує ця ж поема, у якій діють двоє героїв-богатирів — Автанділ і Таріел. Індієць Таріел.

Що ж означає етнонім, ім’я і прізвище Томара? Хоча вважається, що половці — тюркомовний народ, але тюркські мови назву Томара задовільно не пояснюють (РФ, 219–220). А тим часом слово томара знає санскрит, а томар — сучасні індійські мови (хінді, пенджабі, гуджараті, раджастхані), де воно означає — «спис» (СРС, 248). Зафіксовано санскритські чоловічі воїнські імена Томара — «Спис» і Томарадгара — «Списодержець» (HN, 440).

Індійська зброя відповідала класичній воїнській ідеології. Була зброя безконтактна і зброя близького бою, оборонна. Теорія застосування зброї враховувала ідею ритуальної чистоти