Читати книгу - "Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко"

й нечистоти, осквернення, її «доброї» і «недоброї» дії. Що випливало з уявлення про кармічну відплату за хороші й погані вчинки людини в попередніх життях. Найпопулярнішою зброєю раджпутів була метальна, вона найбільше відповідала ідеям давньоіндійської військової науки й дозволяла вражати супротивника звіддаля, не входячи з ним у безпосередній контакт. Опосередкований, непрямий удар пущеною стрілою, кинутим списом, дротиком, диском-чакрою чи ножем особливо важив із філософської точки зору, бо ураження такою зброєю могло вважатися не вбивством, а тільки застосуванням зброї. А хто і як постраждає від неї — то вже справа кармічної долі того, кого ця зброя вразить.

Тлумачення індійської назви томари як «озброєні списами», «списники» підтримується назвами інших раджпутських родів. Рід Банапхар, наприклад, належний, <76> як і Томари, до Місячної династії, містить у назві санскр. bana (хінді ban) — «стріла», хоч є і значення слова «спис», «дротик» (ХРС ІІ, 239). Тож родова назва Банапхар означає «Пронизуючестрілі», тобто «Лучники», «Стрільці». Раджпутська історія ХVI ст. знає людину на ім’я Банбір, яка силоміць захопила владу в князівстві Мевар. За «Реєстром» 1649 року в Канівському полку (сотня Кулаги) служили козаки Іван і Фесько Банберенки, в Київському (сотня Предримирського) — Семен Банбиренко, а в Переяславському (сотня Заворицька) — Максим Бамбиренко (РВЗ, 106, 296, 345). Зрозуміло, що прізвище Банбиренко постало від імені Банбир і тотожне раджпутсько-пенджабському воїнському імені Банбір, яке сходить до санскр. Банавіра (хінді Банвір) — «Богатир-стрілець», «Лучник-герой».

Воїна-раджпута означують словом vir або bir — «богатир», «герой», яке має розлогі індоєвропейські паралелі. Воно наявне, зокрема, в імені футболіста збірної Грузії, недавнього гравця київського «Динамо», а потім — колеги Андрія Шевченка по італійському «Мілану» Кахи Каладзе, повне ім’я якого — Кахабер. А також в імені Ґоґобер, від якого утворене відоме грузинське прізвище Ґоґоберідзе. У раджпутів є воїн-святий Ґоґа-бір — «Ґоґа-герой», «Ґоґа-богатир», що поліг (а з ним і 45 його синів), захищаючи вітчизну від мусульманських завойовників. Це сталося в неділю 9-го числа, тому щоразу, коли це число випадає на неділю будь-якого місяця й року, для раджпутів настає врочисте свято.

Культ полеглих у битві героїв-воїнів неабияк поширений у раджпутів. І головний воїн-святий у них — саме Ґоґа-бір. У Мандорі — давній столиці раджпутського князівства Мевар — є храм, а в ньому — крита галерея, прилегла до скелі. У довгій залі, як воїни у поході, стоять висічені в скелі й колись розфарбовані скульптури раджпутських богів, царів, святих-героїв та їхніх зброєносців на конях і в повному військовому обладунку — зі списами, шаблями, луками й стрілами. Є тут і Ґоґа-бір — зі списом у руці, як і раджпутські правителі (РСИ, 186, 280).

«Махабгарата» в межах історичного Раджастхану, країни раджпутів, знає плем’я шальви і його ватажка на ім’я Шальва. Що навіює на думку грузинське чоловіче ім’я Шалва, наприклад, у батька Булата Окуджави й батька сучасного грузинського й українського поета, перекладача, вченого Рауля Чілачави, для якого Україна стала другою батьківщиною Втім, ім’я Рауль теж знаходить відповідник у Раджастхані, де раваль або рауль — титул <77> раджпутських князів, відбитий, зокрема, в назві міста Равальпінді (провінція Пенджаб), столиці Пакистану в 60-х рр. ХХ ст.

Етнонім шальви й ім’я Шальва сходять до санскр. шала (хінді шаль) — «спис». Тобто шальви, як і томари — «озброєні списами», «списники». Від шала утворені санскр. шалака й хінді шалак — «списник», «воїн зі списом» (HN, 356). В українців і нині побутують прізвища Шалака й Шалак (наприклад, у молодої поетеси й дослідниці фольклору Оксани Шалак). У вже згадуваній Багланівській сотні Брацлавського полку, де служив козак Роман Томурка, служив і козак Федір Шалбир (РВЗ, 258). А «Слово о полку Ігоревім» знає етнонім шельбири. Шельбири — половецький рід, і саме до нього сходить козацьке прізвище Шалбир. Санскрит знає чоловіче воїнське ім’я Шалавіра (хінді Шальвір, пендж. Шалбір) — «Герой-списник», «Герой зі списом» або «Богатир із роду шальвів-списників». Так що етнонім шельбири через п’ять століть після згадки в «Слові» відбився вже як козацьке прізвище Шалбир, і то в раджпутсько-пенджабському фонетичному оформленні.

Принагідно зазначимо, що полковником Брацлавського полку, де служили козаки Роман Томурка й Федір Шалбир, був Данило Нечай. У зв’язку з чим цікаве літописне повідомлення під 1566 роком про товмача (перекладача) Нечая Тамарова (ИГР, т. ІХ, 60, прим. 268). Не зовсім прозоре для дослідників ім’я Нечай, що його сучасні українці знають тільки як прізвище, цілком поясниме на індійському грунті, коли зважити, що Не в імені Нечай — заперечна частка, досить часта в слов’янських іменах і назвах. Їй відповідає санскритська заперечна частка А, не менш ужиткова в індійських іменах і назвах. Тоді українське Нечай відповідає індійському воїнському імені Аджай. Де джай у санскриті — «переможний», воно наявне в назві Джайпур — «Переможне місто», «Місто перемоги», що її має столиця нинішнього штату Раджастхан. Аджай на слов’янському грунті спершу видозмінилося в Неджай, а тоді й у Нечай. Таким чином, укр. Нечай та інд. Аджай означають «Непереможний». Це значення якнайкраще відповідає героїчній постаті брацлавського полковника, соратника й сподвижника Богдана Хмельницького. Сюди ж стає і прізвище ще одного донедавна відомого грузинського футболіста — Аджоєв.

Таким чином, якщо індійські раджпути споріднені з половцями, якщо в раджпутів є рід Томари, а в українців — шляхта половецького походження Томари, <78> якщо прабабуся і бабуся цариці Тамар — половчанки, то можна зробити обережне припущення: ім’я грузинської цариці відбиває назву половецького роду, з якого Давид Будівничий взяв у дружини Гурандухт, прабабусю Тамар. А коли так, то з половецького роду Томарів походить і невістка новгород-сіверського князя Ігоря — Кончаківна, названа в «Слові» за виняткову вроду красною дівою. Половецькі дівчата взагалі славилися красою, їхню вроду натхненно оспівав і перський поет Нізамі Гянджеві, сам одружений із половчанкою. А в Індії загальновідома врода раджпуток, надто з давніх князівських родів. Великі, глибокі, виразні очі в них поєднані з ідеальними рисами обличчя. Вроду їхню підкреслюють яскраве, розшите золотом, найчастіше червоне (колір воїнського стану) вбрання і старовинної роботи масивні золоті прикраси з коштовним камінням.

Водночас ім’я Томара стосується і дружини Шіви — витязя в тигровій шкурі. А цариці Тамар властиві всі найхарактерніші риси цієї богині-воїтельки — наполегливість, рішучість, безстрашність, войовничість і військове вміння. Що вона не