Читати книгу - "Грішна"

Пані Пацюк.

«Ось до чого зводиться усе життя, — думала Мора, дивлячись на тіло на своєму столі, всі жахіття якого приховувало простирадло. — Безіменна, безлика, все твоє існування підсумовують ці два слова, що лише підкреслюють те приниження, з яким твоє життя скінчилося в ролі корму для пацюків».

Так учора охрестив жертву Даррен Кроу, поки вони стояли серед метушливих шкідників, що вовтузилися десь за межами світла їхніх ліхтариків. Недбало назвав її так, говорячи до санітарів з моргу, і коли Мора наступного ранку прийшла на роботу, її співробітники теж уже називали жертву Пані Пацюк. Вона знала, що це зручне прізвисько для жінки, яку інакше називали б просто невідомою, та не могла не кривитися, чуючи, що так говорить навіть детектив Сліпер. «Це наш спосіб упоратися з жахіттями, — подумала вона. — Так ми тримаємо жертв на відстані. Називаємо їх прізвиськами, а то й за діагнозом чи номером справи. Тоді вони не схожі на людей, так їхні долі не розбивають нам серця».

Вона підвела очі від столу: в лабораторію ввійшли Кроу зі Сліпером. Останній був виснажений вчорашньою нічною роботою, різке світло залу для розтинів жорстоко підкреслювало мішки під очима та обвислі щоки. Кроу поряд з ним здавався молодим левом — засмаглий, впевнений, стрункий, не з тих, кого можна принизити: за лоском зарозумілості зазвичай ховається жорстокість. Він дивився на тіло, огидливо кривлячись. Аутопсія буде неприємна, і схоже, навіть Кроу дивився на цю перспективу з неспокоєм.

— Рентгенівські знімки вже готові, — сказала Мора. — Проглянемо їх, тоді почнемо.

Вона підійшла до стіни, клацнула вимикачем. Увімкнулося світло в негатоскопі, освітило моторошні знімки ребер, хребта, таза. У грудній клітці, по легенях та серцю галактикою зірок розсипалися яскраві металеві цятки.

— Схоже на шріт, — завважив Сліпер.

— Я теж спершу так подумала, — сказала Мора. — Але якщо подивитися сюди, бачите цю непрозору тінь біля ребра? Вона за ним майже губиться.

— Металева оболонка? — припустив Кроу.

— Схоже на це.

— Отже, стріляли не просто шротом.

— Ні. Скидається на патрон «глейзер». Судячи з кількості уламків, які видно на знімку, радше всього синій кінчик — мідна оболонка, всередині дванадцятий шріт.

Патрон типу «глейзер» має значно більш руйнівний ефект, ніж звичайний: він влучає в ціль і розпадається від удару. Мора не мала необхідності робити розтин, щоб знати, яких жахливих ушкоджень завдав цей єдиний патрон.

Вона зняла знімки грудної клітки й повісила замість них два інші. Вони були ще тривожніші, бо на них дечого бракувало. Присутні дивилися на праву й ліву руки. Променева й ліктьова кістки зазвичай ідуть від ліктя до зап’ястка, де з’єднуються з кистьовими кістками, подібними до щільної гальки. Але на цих знімках вони різко обривалися.

— Ліву кисть відрубали по суглобу між шилоподібним відростком променевої та човноподібною кісткою, — пояснила Мора. — Разом із кистю вбивця відділив і всі кистьові кістки. На інших знімках навіть видно зарубки там, де він зачепив шилоподібний відросток. Тобто кисть відрубана чітко в місці, де кістки руки з’єднуються з кістками зап’ястка.

Вона показала на інший знімок.

— Подивіться тепер на праву руку. Тут він діяв не так охайно, відділяв не чітко по суглобу й, коли від’єднував руку, залишив гачкоподібну кістку. Тут видно, як робився розріз. Схоже, наче він не міг намацати суглоб і зрештою просто пиляв усліпу, поки не знайшов його.

— Тобто кисті їй не просто, скажімо, відрубали сокирою, — сказав Сліпер.

— Ні, це було зроблено ножем. Він відрізав їх так, як розбирають курку. Якщо зігнути кінцівку, відкрити суглоб і прорізати сполучні тканини, не доведеться пиляти саму кістку.

Сліпер скривився.

— Здається, курку я сьогодні не їстиму.

— Яким ножем він користувався? — запитав Кроу.

— Це міг бути різницький ніж, а може, й скальпель. Кукса сильно погризена пацюками, тож неможливо судити за раною. Доведеться очистити кістки від м’яких тканин кип’ятінням і роздивитися місця розрізу під мікроскопом.

— І без супу сьогодні обійдуся, — сказав Сліпер.

Кроу зиркнув на кругле черево напарника.

— Може, тобі частіше бувати в морзі — позбудешся цього рятувального круга.

— Це замість того, щоб марнувати життя у спортзалі? — обрубав старший детектив.

Мора подивилася на нього, здивована цим докором. Навіть завжди м’який Сліпер іноді не міг стерпіти свого напарника.

Однак Кроу лише засміявся, байдужий до того, як дратував інших.

— Слухай, як будеш готовий підкачатися — вище талії, — можеш приєднатися до мене.

— Треба переглянути ще знімки, — втрутилася Мора, по-діловому знімаючи плівку з негатоскопа.

Йошима передав їй наступні, вона закріпила їх на склі. Проти світла постали зображення голови й шиї Пані Пацюк. Коли Мора вчора дивилася на її обличчя, то бачила лише м’ясо, обгризене пацюками. Але під цією понівеченою плоттю були на диво неторкані кістки — хіба що кінчика носа бракувало, він зник, коли вбивця знімав з обличчя свій трофей.

— Бракує передніх зубів, — завважив Сліпер. — Думаєте, він їх теж забрав?

— Ні. Це схоже на атрофічні зміни. І це мене дивує.

— Чому?

— Такі зміни зазвичай пов’язані з похилим віком і поганим лікуванням. Але це не годиться для жінки, яка здається доволі молодою.

— Звідки ви це знаєте, без обличчя?

— На рентгені хребта немає свідчень дегенеративних змін, які зазвичай настають з віком. Ані на голові, ані на лобку немає сивини. І очі ясні.

— Як думаєте, скільки їй?

— Я б сказала, що не більше сорока. — Мора подивилася на знімок на негатоскопі. — Однак на знімках є характерні для літніх жінок ознаки. Я ще не бачила такої сильної кісткової резорбції, тим більше в молодих. Вона не змогла б поставити зубні протези, навіть якби могла їх собі дозволити. Вочевидь, ця жінка не мала навіть базового стоматологічного догляду.

— Отже, знімків зубів для порівняння в нас теж не буде.

— Сумніваюся, що ця жінка була в дантиста останні кілька десятків років.

Сліпер зітхнув.

— Відбитків пальців немає. Обличчя немає. Зубної формули немає. Ми ніколи не встановимо її особистості. Можливо, саме в цьому сенс.

— Але відрубування ступнів це не пояснює, — сказала Мора, не зводячи очей з черепа невідомої, що сяяв на негатоскопі. — Гадаю, він мав інші причини. Можливо, йому йшлося про владу. Про лють. Коли знімаєш з жінки обличчя, то забираєш не просто сувенір. Ти крадеш сутність того, ким вона є. Забираєш у неї душу.

— Що ж, тут він дещо перебрав, — мовив Кроу. — Кому потрібна жінка без зубів, із виразками по всьому тілу? Якщо він хоче колекціонувати обличчя, то міг би взяти те, що