Читати книгу - "Гра в кохання , Міра Лей"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Присядемо? - запропонував хлопець, вказуючи на невелику дерев'яну лавку. Я мовчки махнула головою та присіла - Тримай, а то замерзнеш, зараз вечори не такі вже теплі - каже Левицький простягаючи мені плед і каву, і такою турботою, хлопець мене щиро дивує. Я тепло укуталася пледом та зробила ковток напою. Це було лате, дуже смачне, можливо навіть краще ніж у нас в кафе.
- Дякую. Звідки ти знаєш що я люблю лате? - поцікавилася я, сумніваюся що це випадковість.
- Бачив як ти пила його в їдальні, ось і вирішив, що ти любиш цей напій. - відповів посміхаючись хлопець. - І взагалі дякую, що погодилася! - згодом додав.
- Взагалі то, я ще не погодилася. Спершу, поясни мені все, що? як? І до чого тут взагалі я. Я повинна розуміти на що я погоджуюся - серйозно кажу та переводжу погляд на хлопця. Він пильно глянув на мене, тяжко вдихнув повітря та почав говорити:
- Вся ця вистава розрахована для Вікторії Дайнеко, ця дівчина не дає мені спокійно жити, відколи повернулася закордону, це вже десь понад рік - хлопець видихнув і на хвилинку зупинився, а тоді прожив - Та оскільки її батько, являється важливим бізнес-партнером фірми моєї сім'ї, я звичайно просто послати її не можу. Саме тому, я вирішив, сказати, що в мене є дівчина з якою у нас серйозні відносини. Та дівчина не надто вірила моїм словам, тоді мій друг Свят, вирішив врятувати ситуацію та для підтвердження моїх слів, показав фото на якому я тебе цілую - хлопець повернувся і глянув мені в очі - Сама розумієш, що тепер, всі хочуть з тобою познайомитися.
- Тобто, одного знайомства буде достатньо, так? - з надією запитую.
- На жаль, ні! - криво посміхаючись відповідає хлопець - З Вікторією ми доволі часто пересікаємось в одній компанії, вона дружить з дівчиною мого друга Саші. Крім того, Леся - дівчина Саші, вчиться у нас в універі - пояснює хлопець, а у моїй голові зараз відбувається колапс.
- Це що, виходить? Що в університеті ми теж повинні пару зображати? - з острахом запитую.
- Так.
- О, ні! - голосно вигукую, підіймаючись з лавки - Я на таке не підписуюся.
- Не думав, що це для тебе буде такою проблемою! - здивовано змикає хлопець.
- Одне діло, зіграти біля незнайомих мені людей, а зовсім інша справа брехати усім своїм друзям. Почнуться запитання, плітки, я не готова до цього.
- Повір, я зроблю все, щоб того всього не було, обіцяю, що до тебе й слова лишнього ніхто не скаже - серйозно заявляє Левицький - Крім того, ти ж розумієш, що у твого надоїдливого кавалера теж виникнуть питання, якщо після сьогоднішнього він разом нас більше бачити не буде - Макс наводить доволі вагомий аргумент - Словом, ми обоє будемо тільки у виграші!
- Не знаю! Ну добре, що ще я повинна робити? - з насторогою запитую.
- Тобі потрібно буде, появлятися зі мною, в клубах або інших закладах, де ми збираємося компанією.
- Скільки часу це буде тривати?
- Ну, важко сказати. Думаю місяців два, можливо три. - від сказаного в мене очі округлилися, не на таку відповідь я чекала - То як? - з надією глянув на мене хлопець.
Я на хвилинку задумуюся зважуючи все почуте. З одного боку я розуміла, що він теж може вирішити деякі мої проблеми. Сьогодні наприклад з Андрієм допоміг... але якщо я вже погоджусь то дороги назад немає.
- Добре. Тільки у мене є декілька умов. - строго відповідаю. Хлопець помітно розслабився і його губи розплилися в посмішці.
- Слухаю - серйозно каже Макс дивлячись на мене.
- По перше. На час наших так званих стосунків, ти не повинен крутити романи, фліртувати і тому подібне, з іншими дівчатами.
- Приймається - спокійно відповів він - А.. цей хлопець...?Він? - з цікавістю запитує Левицький.
- Мій колишній - швидко відповідаю.
- І як я розумію, такий статус його не задовільняє? - з насмішкою запитує Макс.
- Це його проблеми - сухо відповідаю.
- Чому ви розсталися? - несподівано запитує хлопець.
- Це тебе не стосується - нервово кидаю.
- Я так не думаю.. Звідки мені знати, можливо ти захочеш порнутися до нього - така заява якщо чесно, мене розізлила.
- Не захочу. Це точно! - говорю чітко і впевнено.
- Ясно, не хочеш не кажи - таки здається хлопець - Щось ще?
- Мені потрібно, щоб ти завтра сходив зі мною на день народження моєї подруги - ніяково скажу, опускаючи погляд, чомусь просити про це мені було не просто.
- В ролі твого хлопця? - уточнює Левицький, і це чомусь вганяє мене в краску.
- Так - коротко відповідаю. Хлопець деякий час дивитися на мене з цікавістю, а потім запитує.
- Можна запитати, для чого це тобі?
- Скжимо так, стараюся з цієї угоди теж отримати користь - кажу криво посміхаючись - Так що, ти прийдеш? - з надією запитую.
- Прийду - відповідає хлопець широко посміхаючись - Отже ми домовилися? - каже подаючи мені руку.
- Домовилися! - декілька секунду вагаюся, та все ж відповідаю, потискаючи руку хлопця.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гра в кохання , Міра Лей», після закриття браузера.